←предыдущая следующая→
1 2 3 4 5
гендевіт, пенгексавіт, аскорутин, ревіт, пентавіт, гексавіт, глутамевіт і багато хто інших. Вони незамінні при більших фізичних і нервово-емоційних навантаженнях особливо у змагальний період), а також в умовах зниженої або підвищеної температури навколишнього середовища. Застосування цих препаратів поліпшує енергетичні процеси, скорочувальну здатність серця, сприяє адаптації організму до фізичних навантажень.
Для підвищення ефективності дії вітамінів створені багато полівітамінних комплексів з мікроелементами (вітрум, юникап, тріовіт, маневіт, оліговіт, комплевіт, глутамевіт й ін.). Сполучення полівітамінів з мінеральними речовинами впливає на обмін речовин, при цьому поліпшуються терпимість тренувальних навантажень і спортивний результат.
До додаткової вітамінізації варто використовувати не тільки при інтенсивних тренуваннях і відповідальних змаганнях, але й наприкінці зими, а також навесні, коли зміст багатьох вітамінів у харчових продуктах знижується. Тільки постійно збалансований по вітамінах і мінеральних речовинах харчовий раціон дозволяє спортсменові поліпшувати спортивні результати без ускладнень стану здоров'я в процесі багаторічних тренувань.
8. Роль мінеральних речовин у режимі харчування спортсменів
Для спортсменів характерна підвищена потреба в різних мінеральних речовинах, особливо фосфору, кальцію, калію й заліза, які інтенсивно виводяться з організму при м'язовій діяльності. Так, неорганічний фосфат необхідний для ресинтезу високоенергетичних фосфатних з'єднань у період відпочинку, а також відшкодування солей у кістковій тканині. Тому в раціоні харчування повинні бути продукти, що містять фосфор. Найбільша його кількість міститься в рибі і яйцях. Додаткове надходження може забезпечуватися гліцерофосфатом, лецитином, фосфатами натрію й ін.
Кальцій бере участь у процесах скорочення м'язів, побудови кісткової тканини, підсилює засвоєння фосфору. Тому кальцій повинен вноситися в організм із фосфором у співвідношенні 1:1,5. Основним джерелом кальцію є молоко й сир.
При напруженій м'язовій діяльності можливі втрати калію, що викликає зміни у функції серцевого м'яза, нервової системи й ін. Тому він повинен надходити в організм спортсмена в більшій кількості в порівнянні з неспортсменами. Основним джерелом калію є картопля, ізюм, курага.
При тренуванні можуть порушуватися обмін заліза і його засвоєння організмом. Недостатнє надходження заліза, погане його засвоєння, особливо якщо надходить із рослинними продуктами (засвоюється лише 1-3 %), може привести до розвитку анемії - різкому зниженню гемоглобіну в крові, особливо в спортсменок. Недостача заліза негативно позначається на спортивних результатах, особливо у видах спорту на витривалість, а також на процесах відновлення.
Для покриття добової потреби в залозі (1,5-2 мг) необхідно 10-кратне його надходження через труднощі усмоктування. Найціннішими джерелами заліза є тваринні продукти - печінка, «червоне» м'ясо. При надлишковому надходженні заліза утрудняється засвоєння цинку, зростає ризик виникнення ракових захворювань, серцевої недостатності.
Для задоволення організму у всіх мінеральних речовинах у раціон харчування варто включати велика кількість овочів і фруктів. Додаткове надходження їх можливо з мінеральною водою або з полівітамінними комплексами.
У спортсменів збільшується потреба у воді, особливо при тренуванні в суху жарку погоду, при сильному русі повітря (біг), надлишковому надходженні солей. Вода повинна надходити в організм у необхідній кількості. Рідина варто приймати часто, але в невеликій кількості.
9. Харчові добавки й регулювання маси тіла
У період напружених тренувань, під час змагань, при відновленні організму спортсмена заповнити енерговитрати (3000- 7000 ккал) і забезпечити біосинтетичні процеси за допомогою звичайного харчування досить важко. Тому для спортсменів створені спеціальні продукти підвищеної біологічної цінності (ППБЦ) або харчові добавки з різним харчовим і хімічним складом. Такі продукти дуже концентровані, висококалорійні, мають специфічну метаболічну спрямованість - білкову, вуглеводну, жирову або вітамінно-мінеральну, а також певну цільову спрямованість:
• збільшення м'язової маси;
• корекція компонентного складу тіла (зменшення жирового компонента, збільшення м'язового й кісткового);
• збільшення швидкості метаболізму й енергоутворення;
• відновлення електролітичного балансу;
• активацію регуляторних механізмів енергообміну й інших метаболічних процесів;
• зниження маси тіла й ін.
Продукти підвищеної біологічної цінності використаються в спорті для корекції незбалансованого добового раціону спортсменів, харчування на дистанції й між тренувальними навантаженнями, прискорення процесів відновлення, коректування маси тіла.
Для розвитку сили й швидкості, тобто для збільшення м'язової маси в період тренування, використаються білкові добавки у вигляді Сп-11-кофейний, шоколадний, фруктовий «Мультикрафка», «Астрофіт» і багато інші протеїнмісних комплексів.
Для забезпечення організму енергією при тривалих тренуваннях у видах спорту на витривалість і змаганнях застосовуються ППБЦ, що містять велику кількість вуглеводів, а також жири й вітаміни, що підсилюють окислювання енергетичних субстратів. Їхня невелика маса поставляє в організм достатня кількість енергії й знімає в спортсменів висока нервова напруга. Це можуть бути печиво «Олімп», халва «Бадьорість» й ін.
Для видів спорту, у яких фізичне навантаження супроводжується значними втратами рідини, використаються спеціальні вуглеводно-мінеральні напої «Спартакіада», «Ізотонік», «Олімпік» й ін. Між тренуваннями напої вживають невеликими порціями - по 20-25 мол загальним обсягом 50-60 мол з концентрацією мінеральних речовин 6-10 %. Після закінчення тренування або змагання кількість рідини може збільшуватися.
Регулювання маси тіла найбільше часто зв'язано зі зниженням маси тіла й досягається за рахунок зменшення кількості енергії (калорійності) і (або) збільшення енерговитрат. У практиці спорту масу тіла можна зменшити за рахунок збільшення обсягу тренувальних навантажень (енерговитрат) і тільки у видах спорту з більшою кількістю тренувань - за рахунок зниження калорійності харчування. Однак різке зниження калорійності їжі не рекомендується, оскільки це приводить до зниження працездатності спортсменів: організм губить велику кількість води,
мінеральних речовин, виснажуються запаси глікогену, структурні й скорочувальні компоненти м'язів.
Кращим способом зменшення маси тіла є сполучення поступового зниження калорійності харчування зі збільшенням енерговитрат при тренуваннях. При такому підході до корекції маси тіла м'язовий компонент не змінюється - змінюється тільки жировий, що не робить негативного впливу на спортивну діяльність. Однак зменшення маси тіла не повинне перевищувати 0,5-1,0 кг у тиждень, що досягається при зниженні калорійності їжі на 200-500 ккал у день у сполученні із тренуваннями.
Іноді використається зменшення маси тіла за рахунок обмеження надходження рідини й збільшення виведення води з потім. Такий прийом небажаний для спортсмена, оскільки приводить до зменшення обсягу крові, втраті електролітів, глікогену в м'язах і печінці, порушенню функції бруньок, терморегуляції. У результаті знижується м'язова сила й загальна працездатність. Для корекції маси тіла створені спеціальні продукти - «спалювачі жиру», які містять енергетичні метаболіти, а також карнітин, що сприяє розщепленню жиру (більш докладно див. у спеціальній літературі).
10. Основні принципи збалансованого харчування включають:
• рівновага між енергією, що надійшла з їжею, і енергією, що витрачаеться організмом у процесі життєдіяльності;
• задоволення потреб людини в певній кількості й збалансованому співвідношенні окремих харчових речовин;
• дотримання режиму харчування (певний час прийому й кількість їжі при кожному прийомі), оскільки робота організму підлегла біоритмам;
• збалансованість живильних речовин, що досягає шляхом сис¬тематичного надходження в організм продуктів тварини й рослинного походження;
• забезпечення біологічно повноцінної, добре засвоюваної, добро¬
якісною їжею, приготовленої відповідно до санітарно-гігієнічних
правил.
Список використаної літератури
1. Волков Н.И., Несен Э.Н., Осипенко А.А., Корсун С.Н. Биохимия мышечной деятельности. – К.: Олимпийская литература, 2000. – 504с.
2. Явоненко Л.В., Яковенко Б.В. Биохимия. – Сумы: Университетская книга, 2001. – 371с.
3. Меньшиков В.В., Волков Н.И. Биохимия. – М.: Физкультура и спорт, 1986. – 384с.
←предыдущая следующая→
1 2 3 4 5