Футбол

Мінстерство освіти України

Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання та спорту

Реферат з предмету

"Введення до спеціальності"

на тему

"Мій вид спорту - футбол"

Виконав студент гр. 15-М

Добродомов І. Б.

Викладач: Котов В. Г.

Донецьк 1998р.

Зміст

Розділ 1 "Історія розвитку гри у футбол".................................................3

1.1 "Чемпіонат світу з футболу".......................................................6

1.2 "З історії олімпійського футболу"..............................................8

1.3 "Чемпіонат Європи з футболу".................................................10

1.4 "Розіграші Кубка чемпіонів країн Європи".............................11

1.5 "Розіграші Кубка володарів Кубків країн Європи"................12

1.6 "Розігріш Міжконтинентальних кубків"..................................13

1.7 "Розвиток футболу в Україні"...................................................14

Розділ 2 "Правила гри у футбол".............................................................18

2.1 "Еволюція правил гри у футбол"..............................................18

2.2 "Поле для гри у футбол" (правило І)........................................19

2.3 "М’яч" (правило ІІ).....................................................................20

2.4 "Учасники змагань" (правило ІІІ).............................................20

2.5 "Одяг футболістів" (правило ІV)...............................................21

2.6 "Суддя" (правило V)...................................................................21

2.7 "Асистенти судді" (правило VІ)................................................23

2.8 "Тривалість гри" (правило VІІ).................................................24

2.9 "Початок гри" (правило VІІІ)....................................................25

2.10 "М’яч у грі та поза грою" (правило ІХ)..................................26

2.11 "М’яч забитий у ворота" (правило Х).....................................26

2.12 "Положення поза грою" (правило ХІ).....................................26

2.13 "Неспортивна поведінка і недозволена гра" (правило ХІІ)..27

2.14 "Вільний та штрафний удари" (правило ХІІІ)........................29

Вільний удар.............................................................................29

Штрафний удар........................................................................30

2.15 "11-метровий штрафний удар" (правило ХІV).......................31

2.16 "Укидання м’яча в гру з-за бічної лінії поля" (правило ХV).32

2.17 "Удар від ворот" (правило ХVІ)...............................................33

2.18 "Кутовий удар" (правило ХVІІ)................................................33

Список літератури......................................................................................35

Розділ 1 "Історія розвитку гри у футбол"

Футбол — одна з найдавших ігор людства. Невщомо, де і коли він з'явився. Архівні джерела, знайдені в Китаї та Єгипті, зокрема зображення гравців з м'ячем, окремо м'ячі, дають вченим підстави стверджувати, що фут¬бол був відомий людству задовго до нашої ери. Так, англійський професор Барканс (Англія) переконаний, що навіть первісні люди грали в футбол кам'яним м'ячем. Китайцям гра з м'ячем була відома ще понад 5000 років тому. Імператори вважали, що така гра є важливим засобом військової під-готовки. На футбольних майданчиках воїни намагалися застосовувати так¬тику, якої вони дотримувалися на полі битви, тож і вдосконалювали основні принципи атаки та захисту. М'яч тоді був набитим кінським волосом і обшитий шкурою. А надувними м'ячами почали грати вже у XVIII столітті. В правилах навчання воїнів, виданих в Китаї понад 2000 років тому, досить докладно описано гру в футбол. Архівні дані свідчать, що змагалися між со¬бою дві команди, завданням яких було потрапити м'ячем у отвір в сітці, натягнутій між двома бамбуковими жердинами. Переможців нагороджували щедрими подарунками. Деякі популярні гравці навіть призначались на ви¬сокі державні або військові посади. Згодом під назвою "Кемарі" футбол із Китаю перекочував до Японії. Тут ця гра стала частиною чисельних религійних обрядів, але широкого розповсюдження серед населения не здобула. Археологічні розкопки, проведені в Єгипті та стародавній Греції, а також архівні джерела, засвідчують, що там футбол був досить поширений. Так, він згадується у всесвітньо відомій "Одіссеї" Гомера. Ця гра була складовою частиною спартанського виховання юнаків, оскільки вимагала від її учасників прояву сили та елементів боротьби. У стародавній Греції гра з м'ячем мала три назви: "Файнінда", "Гарпаціон", "Єпіскурос". Однак тільки у пер¬ших двох видах завданням гравців (що складали дві команди по 15 чоловік у кожній) було оволодіти м'ячем, зберегти його під контролем своєї коман¬ди і провести у визначене місце або ворота ногами, Із літературних джерел відомо, що Софокл, Александр Македонський, Діонісій також були знайомі з грою у футбол, існує чимало згадок, що в стародавній Греції в гімназіонах існували спеціальні майданчики для гри, яку організовував і проводив ок-ремий вчитель. Це був дійовий засіб фізичного загартування не лише воїнів, але й оздоровления усієї нації. К.Гален — римський лікар і природодослідник, писав, що гра з м'ячем забезпечувала фізичну, психічну підготовку найширших мас. Вона, на його думку, є могутнім засобом лікування хворих. Хоч сам Гален мав міцне здоров'я, багато часу віддавав цій грі, оскільки, власне, таким способом вів боротьбу зі стараниям.

Після занепаду стародавньої Греції, футбол під назвою "Гарпастум", стрімко завойовує римлян і особливо захисників імперії. 3міст гри полягав у перекидані м'яча один одному так, щоб занести його за основні лінії половини майданчика суперників. Ті лінії вважалися голевими. Існувала ще и центральна лінія. Правила гри забороняли одному і тому самому гравцеві володіти м'ячем двічі до взяття воріт. За їх порушення м'яч передавався су¬перникам.

Гравці тоді мали взуття, яке римляни називали "кальцеус". Корінь цього слова зберігся в Італії до наших днів, де "кальчіо" означає футбол.

Завойовуючи дедалі нові території, римські воїни просувалися вглиб Європи — до Франції, Німеччини, Англії і впроваджували свої звичаї та ігри. Легіонери весь вільний час віддавали футболу.

У Франції ця гра називалася "Soule" або "Choule". Завдання гравців тут зводилося до того, щоб переміщувати м'яч від однієї лінії до другої. Боротьба за м'яч була безкомпромісною і навіть небезпечною. Тож і з'явилися королівські та парламенські укази про заборону гри, що призвело до тимчасового занепаду футболу.

В Англії найпопулярнішим видом розваги був "футбол натовпу". Ігри неорганізованих гуртів проводилися на майданах і вулицях міст, що паралізувало життя населения, завдавало великих збитків ремісникам, торговцям. Усе це викликало невдоволення королів, і в 1314 р. Едуард ІІ видав указ, де зазначалося: "У зв'язку з тим, що гра у м'яч призводить до велико¬го безладдя, а це само собою є велике зло, ми іменем короля під страхом ув'язнення забороняємо грати в футбол у великих містах". Його послідовники Едуард III, Річард II та Генріх IV ще неодноразово повторюватимуть цей указ. 3амість гри у футбол мешканцям міст пропонувалося зайнятися метанням списа чи стрільбою з лука. Не зважаючи на суворі заборони популярність футболу серед населения зростала. На зображення гри з м'ячем (різьба по дереву) натрапляємо в кафедральному соборі м. Ланкастер, який побудовано в XIV ст. і є найстарійшим у світі. Про нехтування забороною королівськими указами цієї гри згадує В.Шекспир у "Комеди помилок" та "Королі Лірі".

В Італії в часи Середньовіччя у "саlcio" грали переважно у местах Флоренції та Падуї, але там уже існували деякі правила гри. Так, визначалася кількість учасників в команді, юнували ворота, ставилися певні вимоги до розташування гравців, що вважається витоками тактичних систем гри. Існує думка, що ігри з м'ячем в середні віки були відомі також і в країнах Аф¬рики та Південної Америки, але там вони мали релігійно-культовий харак¬тер. Отож фахівці та більшість істориків вважають, що футбол постав на традиціях ігор з м'ячами, якими користувалися за давніх часів та в Середньовіччі, а батьківщиною його є, безперечно, Англія. У першій половині XIX ст. "футбол натовпу" вже мав два різновиди:

• з м'ячем тільки ногами (футбол);

• гра з м'ячем руками та ногами (регбі).

Останній вид спорту здобув назву від міста Регбі, в коледжі якого ця гра культивувалася. Якщо в цьому місті грали руками і ногами, то в містечку Херроу — тільки ногами. Шанувальники одного способу гри домоглися, щоб м'яч був овальної форми, а іншого — щоб м'яч був лише круглий.

Велику популярність футбол мав серед учнівської молоді. Досить сказати, що вже на початку XIX ст. він був включений до навчальних програм шкіл і проводились змагання. Трохи пізніше почали створюватися футбольні клуби. Перший — "Форест клаб" — з'явився у 1859 р. у містечку Єпінг, поблизу Лондона. Найстарішими вважаються також клуби "Барнс", "Блек-хед", "Кристал Палас", "Кільбурн", "Крузейдер" тощо.

У 1823 р. було дозволено гравцям бігти з м'ячем. Саме тоді було покладено початок розвитку