Банк Англии

7. Одночасно був уведений контроль ва-лютообмінних операцій, що зберігався до 1979

У 1946 році лейбористський уряд здійснив націоналізацію Банку шляхом викупу акцій в обмін на 3-%-ві облігації державної позики по відношенню 1:4, що привела його в розряд «публічних корпорацій». Акціонерний капітал був переданий Казначейству, а його колишні власники одержали щедру компенсацію у вигляді державних облігацій, що по сумі в чотири рази перевищували номінальну вартість акцій. Банк, таким чином, не став частиною урядово-го апарата, але був уповноважений «запитувати інформацію в банкірів і давати їм рекоменда-ції ». З санкції Казначейства, Банк Англії міг «видавати директиви будь-якому банку з метою забезпечити виконання таких рекомендацій або прохань». За минулі роки ( до 1976 р.), банк жодного разу не скористався цим правом, тому що усі «прохання» виконуються, по виражен-ню одного американського банкіра, із «релігійною неукоснительностью».

У результаті колапсу декількох «додаткових» банків у 1973 році і банківської кризи був виданий Банківський Акт 1979 року, що дав Банку Англії право наглядати за операціями так званих «Визнаних банків і лицензованих депозитних установ» ( Recognised Banks and Licensed Deposit Takers ), що мали право на залучення коштів від населення. Після того як у 1984, Johnson Matthey Bank, значний банк і важливий учасник Лондонського Золотого Ринку, почав відчувати серйозні труднощі, у жовтні 1987 року в акт 1979 року були внесені важливі доповнення і зміни.

СУЧАСНІ ФУНКЦІЇ БАНКУ АНГЛІЇ

Банк Англії, як і центральні банки інших країн, у цей час знаходиться в центрі фінан-сових і економічних перемін, що вимагають від них нових зусиль по адаптації до мінливих умов. Це викликає необхідність внесення принципових змін у їхні функції, організацію і тех-нологію, а також радикально нового підходу до міжбанківської кооперації і міжнародного співробітництва.

Численні функції, що виконує Банк Англії можна розділити на дві групи:

1. група - прямі фахові обов'язки, що випливають із банківського статусу( депозитно-позичкові, розрахункові й емісійні операції);

2. група - контрольні функції, за допомогою яких держава здійснює втручання в грошово-кредитну систему, намагаючись впливати на хід економічних процесів.

У цій своїй ролі Банк Англії виступає, спираючись головним чином на традиції, а не на правові норми. Різноманітні правила і процедури, що регламентують діяльність кредитно-банківських установ, встановлені в порядку «джентльменських угод» між цими установами і Банком Англії.

Специфіка взаємовідносин між державою, його центральним банком і приватними ба-нками дозволяє охарактеризувати Банк Англії одночасно як «праву руку в Сіті і як представ-ника Сіті в уряді». Ця двоїста роль Банку Англії дає уряду можливість проводити вільну гро-шово-кредитну політику більш гнучкими засобами, а фінансової олігархії Сіті впевненість у тому, що їхні інтереси будуть відстоюватися при будь-якому уряді і будь-якому економічному курсі.

Зупинимося докладніше на окремих функціях Банку Англії.

Існує множина функцій, але усі вони покликані на досягнення трьох головних цілей. З-поміж них:

1. Підтримка вартості національної валюти, головним чином за допомогою операцій на ринку, узгоджених з урядом, - іншими словами, здійснення грошової політики;

2. Забезпечення стабільності фінансової системи через прямий контроль над банками й учасниками фінансових ринків Сіті і забезпечення стійкої й ефективної системи платежів;

3. Забезпечення і підвищення ефективності і конкурентноздатності фінансової систе-ми усередині країни і зміцнення позицій Лондонського Сіті в якості провідного міжнародного фінансового центру.

Як будь-який інший банк, Банк Англії надає ряд послуг своїм клієнтам. Проте клієнти Банку Англії відрізняються від клієнтів інших банків. Можна виділити 3 найбільш важливі групи клієнтів:

1. Комерційні банки. Усі клирингові банки мають рахунки в Банку Англії. В операціях клі-рінга використовуються рахунки клирингових банків у Банку Англії. Банки зобов'язані мати визначену суму на рахунку, і не мають права перевищувати її.( Всі банки, які здійс-нюють діяльність у Великобританії, утримують 0,35% від суми усіх своїх депозитів на ра-хунку ( депозиті) Банку Англії ). Ця норма резервів і забезпечує головне джерело прибут-ку Банку Англії.

2. Центральні банки інших країн мають рахунку і тримають золото в Банку Англії і можуть вести справи в Лондоні через Банк Англії.

3. Уряд тримає рахунки в Банку Англії, таким чином, платежі, податки в бюджет і платежі з бюджету на соціальні потреби проходять через рахунки Банку Англії.

ВІДПОВІДНО до вищесказаного можна виділити перші три функції Банку Англії:

1. Банк Англії служить банком для комерційних банків

2. Банк Англії служить банком для інших центральних банків

3. Банк Англії служить банком для уряду

Інші функції Банку Англії:

4. Здійснення монетарної політики. Банк Англії радить із приводу методів політики і відпо-відальний за її виконання.

5. Здійснення емісії банкнот

6. Здійснення валютних операцій і контролю, керування золотовалютными резервами країни від імені Казначейства.

7. Здійснення нагляду за кредитними установами, валютними і кредитними ринками, в ці-лому за банківською системою.

8. Збір статистичної інформації про грошову масу і діяльність банків.

9. Банк Англії - член Європейського Валютного Інституту ( EMI - European Monetary Institute)- це початкова стадія Європейського центрального банку, що буде затверджений у 1998 році.

Банк Англії має формальну незалежність від уряду, хоча працює під керівництвом Мі-ністерства Фінансів. Термін повноважень керуючого Банку Англії не залежить від зміни уря-ду.

Роздивимося докладніше деякі з функцій.

 Дуже складну роль Банку Англії доводиться виконувати, здійснюючи контроль і регулю-вання грошово-кредитної сфери. Пов'язані з цим функції втягують Банк в орбіту націона-льної економічної політики, де, крім глибоких професійних знань, потрібне вміле полі-тичне маневрування. Коло розумінь, що стоїть за кожним його кроком, незмінно розши-рюється і найчастіше буває суперечливим:

• інтереси внутрішньої грошової політики опиняються в конфлікті з задачами стабілізації курсу фунта стерлінгів;

• фінансування бюджетного дефіциту шляхом випуску нових позик підривають антиінф-ляційні зусилля уряду;

• контроль над обсягом кредитів йде врозріз із стимулюванням конкуренції серед банків і т.д.

Проте, в Англії грошово-кредитні методи регулювання економіки залишаються серед найважливіших інструментів державного монополістичного втручання, а роль у них центра-льного банку особливо значна в зв'язку з тим, що в країні практично відсутні впливові креди-тні установи, що належать державі.

Першою ціллю центрального банку є підтримка цінності національної валюти. Грошо-ва політика покликана сприяти стабілізації реальної вартості грошової одиниці виміру. У Ве-ликобританії грошова політика здійснюється головним чином за допомогою регулювання процентної ставки.

В цей час поняття “стабільний рівень цін” у більшості країн наповняється практичним змістом. У більшості з них стабілізацію зв'язують із дуже низьким рівнем інфляції. У випадку дестабілізації уся провина не повинна списуватися на слабке керування грошовою політикою або її практична відсутність. Причини, як правило, криються набагато глибше. Так, на почат-ку 70-х років цілі короткострокової стабілізації і цінової стабільності зайшли в суперечність під впливом нафтової кризи і підсилення вимог профспілок - у цих умовах центральному бан-ку мало, що вдавалося зробити, щоб виправити становище.

Досягнення цінової стабільності в цей час в Англії має 2 напрямки:

1) досягнення середнього рівня інфляції 2,5% або менше і

2) більш відкритий ( вільний) режим проведення грошової політики.

Проведення монетарної політики, тобто визначення, головним чином, рівня процент-них ставок, що забезпечують досягнення інфляційної цілі, покладено на Банк Англії і Казна-чейство ( Банк Англії на відміну від інших банків не може діяти незалежно від уряду). При-йнятий у 1946 році Акт Банку Англії дає Казначейству право давати вказівки Банку Англії і, хоча Казначейство ніколи це право не використовувало, відношення між ними такі, що фіна-льне рішення з приводу процентних ставок приймає Міністр Фінансів. Проте, Банк Англії грає дуже важливу роль в ухваленні рішення. Тепер Банк Англії публікує квартальний Звіт по інфляції (Inflation Report), що містить докладний аналіз інформації, а також протокол зустрічі Міністра і Керуючого публікується через 6 тижнів після їхньої зустрічі із приводу процентних ставок.

При підготовці Звіту по інфляції і процентним ставкам Банк Англії бере до уваги внут-рішні і зовнішні економічні і монетарні чинники, що будуть мати відношення до інфляції майбутніх двох років. Рада Банку по процентним ставкам має інформацію про зміни, що впливають на промисловість і торгівлю в різноманітних регіонах Англії, надану агентами Ба-нку Англії.

Після того, як рішення про методи грошової політики прийнято, Банк Англії починає діяти, використовуючи механізми, описані нижче.

Процентні ставки.

Виконуючи свою роль на внутрішніх грошових ринках, Банк Англії впливає на проце-нтні ставки в короткостроковому аспекті. Будучи банком уряду і банком банків, Банк Англії спроможний