Формування ресурсів коммерційних банків

ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

П Л А Н

Введення

1. Джерела формування кредитних ресурсів комерційних банків

1.1 Власний капітал

1.2 Притягнуті засоби

1.2.1 Депозитні операції комерційних банків

1.2.2 Міжбанківський кредит

1.3 Сучасний стан формування кредитних ресурсів у Україні

1.3.1 Депозити юридичних осіб

1.3.2 Ринок міжбанківських кредитів в Україні

2 Аналіз діяльності банків по формуванню і розміщенню кредитних ресурсів

2.1 Аналіз діяльності банків у 1998 році.

2.2 Аналіз структури балансів найбільших банків України на 1.10.1998

ВИСНОВКИ

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Список використаної літератури

ВВЕДЕННЯ

Формування банками кредитних ресурсів, а також їхнє використання зв'язане з функціями кредиту і насамперед з перераспредилительной функцією. Перераспредилительные процеси зв'язані з однієї сторони з акумуляцією кре-дитних ресурсів, а з іншого боку - з розміщенням їх у позички.

Раніше діяла система централізованого формування і використання по-зичкового фонду приводила до того, що в банківській сфері питанням форму-вання ресурсної бази не віддавалося належного значення. Видача коротко- і довгострокових позичок заснуваннями банків не була поставлена в залежність від наявності в них кредитних ресурсів. Контроль за стійкістю фінансового положення банків і ліквідністю їхнього балансу не здійснювався.

Монополія банків на проведення кредитних операцій, тверде закріп-лення за ними відповідної клієнтури, перебування банківських заснувань на кошторисному фінансуванні не сприяли підвищенню зацікавленості їхніх працівників у розширенні й удосконалюванні операцій по залученню ресурсів.

Сформована практика формування і використання кредитних ресурсів не відповідала потребам ринкової економіки. Тому, в умовах переходу до рин-ку, функціонування банків на принципах комерційного розрахунку турбота про створення стабільної якісної ресурсної бази є однієї з основних задач у їх-нє діяльності.

Усе це визначає актуальність даної теми в даний час. Виходячи з тема-тики в даній роботі були поставлені задачі:

- розглянути основні джерела кредитних ресурсів;

- вивчити ситуацію по залученню кредитних ресурсів, що склалася в даний час в Україні ;

- проаналізувати діяльність банків по залученню і використанню ресур-сів у 1997-1998 р..

1. ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ

1.1 ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ БАНКУ

Для створення комерційного банку необхідний визначений власний ка-пітал, що маючи чітко виражену правову основу і функціональну визначеність утворить фінансову базу розвитку банку. У порівнянні з іншими сферами під-приємницької діяльності власний капітал банку займає невелика питома вага в сукупному капіталі. Це порозумівається специфікою діяльності банку як за-снування, що здійснює мобілізацію вільних ресурсів на грошовому ринку і надання їх у борг.

Тому власний капітал банківської діяльності має несколько інше при-значення, чим в інших сферах підприємницької діяльності. Якщо в останніх - це забезпечення платоспроможності і виконання більшості оперативних функ-цій підприємстві й організацій, то в банків власний капітал служить прежде для страхування інтересів вкладників ( захисна функція капіталу ) і в меншій мері -фінансового забезпечення оперативної діяльності. У цьому зв'язку розмір власного капіталу є чинником забезпечення надійності функціонування банка і повинний знаходитися під твердим контролем органів, що регулюють діяль-ність комерційних банків. Тому, є підстави вважати, что власний капітал бан-ків виконує і регулюючу функцію: через фіксування его розмірів регулювальні органи впливають на діяльність комерційних банків у цілому.

Захисна функція власного капіталу включає страхування внесків і депо-зитів, що гарантує інтереси кредиторів банку у випадку його чи ліквідації ба-нкрутства, а також забезпечення функціонування банку навіть з появою збит-ків по його поточній діяльності. Ці збитки, як правило покриваються за раху-нок поточної прибутку. Якщо її недостатньо, а також для покриття непередба-чених витрат використовується частина власного капіталу. Тому, якщо банк має достатній резервний капітал , він тривалий час може вважатися надійним і платоспроможної навіть з появою збитків по його основній діяльності.

Сутність регулюючої функції власного капіталу банку зводиться до то-го, що серед установлених для банків економічних нормативів важливе місце приділяється тим, при численні яких використовується власний капітал банку.

Так, установлення показника платоспроможності банків, тобто мініма-льного співвідношення між власним капіталом і сумою зважених по ступені ризику активів, має своєю метою запобігти надмірній мінімізації ними власно-го капіталу заради максимізації одержуваних доходів, зменшити ризик банк-рутства і підсилити захист інтересів клієнтів і кредиторів.

Багатофункціональне призначення власного капіталу банку робить його неоднорідним по складу. Одна частина, призначається для забезпечення опе-ративної діяльності, є найбільш постійної і виступає у формі статутного фонду, частково резервного фонду, фонду амортизації, фондів економічного стиму-лювання.

Друга частина призначена для страхування активних і інших операцій банку від збитків. Ця частина більш рухлива і виступає у формі страхового фонду, частково резервного фонду, резервів для покриття збитків, зв'язаних з непогашенням позичок. Третя частина призначена для цілей регулювання роз-міру власного капіталу банку, хоча може використовуватися як для забезпе-чення оперативної діяльності так і для страхових потреб.

У залежності від джерел і порядку формування власний капітал банку підрозділяють на: акціонерний капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток і довгострокові зобов'язання.

Акціонерний капітал займає базове місце в капіталі банку, оскільки че-рез нього реалізується права власників банку - право на доход і право на керу-вання банком. В економічній літературі нерідко акціонерним капіталом нази-вають весь власний капітал на тім підставі, що він належить банку, а виходить, і акціонерам .

Акціонерний капітал спочатку формується у виді статутного фонду при створенні комерційного банку за допомогою внесків засновників, випуску і реалізації акцій. Внески можуть здійснюватися у виді коштів. Розмір статутно-го фонду визначається засновниками, але не може бути нижче мінімального рівня встановленого Національним банком України.

При створенні комерційного банку формування власного капіталу зви-чайно зв'язують з випуском акцій. На порядок утворення власного капіталу значний вплив робить вид акцій, що випускаються, що у залежності від поряд-ку виплати дивідендів і права участі в керуванні банком, підрозділяються на прості і привілейовані.

Резервний капітал формується в процесі наступної діяльності банку. Він призначений для покриття можливих збитків банку по проведеним їм опе-раціям, а також для виплати дивідендів, коли для цього недостатньо прибутку.

Резервний капітал утвориться в порядку, передбаченому зборами акці-онерів, а його величина встановлюється звичайно у відсотках до статутного фонду банку і не може його перевищувати. Джерелом утворення власного капіталу є відрахування від прибутку, розмір яких визначається вищим органом керування банку, але не менше законодавчо встановленого мінімуму.

Нерозподілений прибуток - це джерело власного капіталу комерційного банку внутрішнього походження. Вона утвориться як залишок прибули після виплати дивідендів, відрахувань у резервний і інші фонди банку.

Власний капітал банку може формуватися за допомогою випуску дов-гострокових незабезпечених боргових зобов'язань, прикладом яких служать облігації.

На відміну від акцій облігації не дають права їх власникам на участь у керуванні їх банком, що випустив. Вони свідчить про надання власникам облі-гацій визначених коштів у розпорядженні емітента у формі довгострокової по-зики.

Підводячи підсумок, слід зазначити, что перед банком коштує важлива задача - вибрати такий порядок формування власного капіталу, що при міні-мумі витрат на устаткування і функціонування забезпечував би виплату доста-тніх дивідендів акціонерам, створюючи тим самим умови для подальшого роз-витку комерційного банку.

1.2 ПРИТЯГНУТІ ЗАСОБИ

1.2.1 ДЕПОЗИТНІ ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

До останнього часу у вітчизняній банківській практиці питанням керу-вання депозитами не приділялося належної уваги, що було зв'язано з надмір-ною централізацією керування процесами формування і використання позич-кового фонду. Перед заснуваннями банків на місцях не ставилася задача забез-печення видачі коротко- і довгострокових позичок у залежності від розмірів і специфіки мобилизуемых ними кредитних ресурсів. Планові баланси кредит-них вкладень і ресурсів відділеннями банків не складалися.

У нинішніх умовах значної децентралізації діяльності банків продумана організація депозитних операцій стає невід'ємним фактором забезпечення лік-відності комерційних банків. У цьому зв'язку особливий інтерес має закордон-ний досвід регулювання банківської ліквідності через керування пасивами і його застосування до вітчизняної практики. Для нашої практики будуть актуа-льні різні інструменти депозитної політики закордонних банків.Становлять інтерес