Свiдок у кримiнальному судочинствi

МIНIСТЕРТСВО ВНУТРIШНIХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЗАПОРIЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ IСНТИТУТ

кафедра кримiнального процесу

та кримiналисти

КУРСОВА РОБОТА З КРИМIНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

СВIДОК У КРИМIНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВI

Виконав: курсант 302 навчального

взводу Мінаєв М.В.

Перевірив: старший викладач

пiдполковник мiлiцї

Яцюк В.I.

Запорiжжя 2000

П Л А Н

Вступ........................ …………………………………………………3-5

1. Правове положення свідка в кримінальному процесі .. ………..6-12

2. Права та обов'язки свідка ........................ ………………………..13-16

3. Забезпечення безпеки свідка як учасника кримінального

процесу............................................………………………………..17-23

Висновок............................................. ………………………………..24

Список літератури.................................... ……………………………25-26

В С Т У П.

Як об'єктивна істина в цілому, так і окремі факти, обставини справи встановлюються слідчими органами, прокурором і судом лише шляхом кримінально-процесуального доказування, під час яко-го збираються, перевіряються, оцінюються докази і на їх підставі приймаються й обґрунтовуються процесуальні рішення. У вирішенні питання : як встановлення об'єктивної істини , ми виходимо з то-го, що кожен злочин завжди залишає визначену сукупність слідів в навколишньому світі. Їх можна поділити на дві групи.

Перша група слідів - це сліди , які залишені подією злочину

в пам'яті людей, які торкнулись злочинного діяння чи його наслідків.

Друга група слідів - це зміни матеріальних об'єктів, ма-

теріального середовища.

Усі ці сліди складають той фактичний матеріал, за допомогою якого слідчий і суд встановлюють об'єктивну істину. Джерелом інформації першої групи слідів є , наприклад, показання свідка--очевидця.

Формування показань свідка пов'язано з різними джерелами от-римання інформації про злочин. існує кілька таких джерел. Перше - безпосереднє сприйняття злочинних дій. Повнота і точність уяв-лень про обставини злочинних дій безпосередньо визначається смис-ловою стороною сприйняття. Це залежить від життєвого досвіду і обсягу знань ( загальних чи професійних) свідка.

Другим джерелом одержання свідком відомостей про мотиви ,

мету своїх дій , а також про інші суб'єктивні елементи злочину в

момент його вчинення є вислови самого підсудного. Свідок часто

запам'ятовує не тільки зміст висловлювань , але й окремі « клю-

чові « слова підсудного : « давай гроші « , « мовчи « та інші

Третім джерелом одержання свідком відомостей є сприйняття ним конфліктних стосунків між потерпілим та підсудним, які пере-дували злочинній події.

Усі ці джерела інформації свідка про злочин приводять до то-го , що показання свідка є найбільш поширеним видом джерел до-казів , а свідок є найважливішою постаттю в кримінальному судо-чинстві, інформація якого допомагає слідчому краще розібратися в справі , а суду - винести вірне рішення. Сказане визначає неабия-ку актуальність обраної теми, важливість її поглибленого вивчен-ня в курсі « Кримінально-процесуальне право України « і визначен-ня місця свідка в кримінальному судочинстві.

У даній роботі для всебічного розгляду теми використано різноманітну літературу і підручники радянських вчених Карева Д.С (1), Коблікова А.С (2), і головне, це підручники українських вчених, докторів юридичних наук , Михеїнко М.М (3), Тертишник В.М.(4)

Головним нормативним документом, де вказані права , обов'яз-ки і правовий статус свідка, є Кримінально-процесуальний кодекс (КПК ) України від 28 грудня 1960 року.

1.Советский уголовный процесс : Учебник / Под ред.проф. Д.С. Ко-сарева. М.: Высшая школа , 1963. - 552 с.

2.Советский уголовный процесс : / Под ред. А.С.Кобликова. - М., 1972. - 534 с.

3.Михеїнко М.М., Нор В.Г., Шибіко В.П. Кримінальній процес України : Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь , 1999. - 536 с.

4.Тертишник В.М. Кримінальне-процесуальне право України : Навч.

Посіб. - К.: Юрінком інтер, 1999. - 576 с.

Обєктом дослідження в курсовій роботі є відносини, які ви-никають між свідком та іншими учасниками під час їх діяльності в кримінальному судочинстві.

Предметом дослідження є свідок як особа, яка бере безпосе-редню участь в кримінальному судочинстві.

Мета курсової роботи полягає в тому , що необхідно визначи-ти місце свідка через учасників кримінального судочинства.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання :

• ознайомитися з учбовою та нормативною літературою, яка аналізує правове становище свідка в кримінальному судочинстві;

• використати цю літературу для розгляду прав і обов'язків свідка, як учасника кримінального процесу;

• визначити норми за допомогою яких проводиться забезпечення без-пеки свідка від негативного впливу інших учасників процесу.

Для більш вдалого написання роботи і вирішення її головних завдань були використані такі методи : аналіз, синтез, уза-гальнення, дедукція, індукція. Саме індуктивний метод знадо-биться при написанні висновків.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, виснов-ку та переліку використаної літератури.

1. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ СВІДКА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

З розвитком демократичних традицій, зростанням політичної і громадської активності підвищується роль правоохоронних органів. Взаємовідносини громадянина і держави все більшою мірою бу-дуються на принципах пріоритету і законності. Зміцнення даних прин-кипів наближає нас до країн розвинутої демократії, таких, як :

ФРН, Великобританія, Франція, що дозволить Україні посісти серед них належне місце. Але це потребує копіткої праці у законодавчій та правозастосовчій практиці, вирішення багатьох правових проб-лем і завдань. До однієї з таких відноситься статус свідка у кримінальному процесі України.

Свідком по кримінальній справі може бути будь-яка особа, якій відомі будь-які обставини справи, якщо вона при цьому не є заінтересованою в кінцевому результаті справи як учасник процесу : потерпілий, підозрюваний, обвинувачений чи підсудний. Будь--який громадянин України, якщо він став очевидцем розслідуваної події, незалежно від його становища ( начальник міліції, мер, суддя, президент та ін. ), може бути допитаний в якості свідка. Вік свідка не обмежений. Діти також можуть бути допитані як свідки, якщо завдяки свого розвитку правильно сприймали обстави-ни, які мають значення до справи.

При аналізуванні ролі свідка у кримінальному процесі зус-трічаються труднощі при визначенні його статусу. Поняття « учас-ник кримінального процесу», на нашу думку, можна розглядати у двох розуміннях - широкому та вузькому. У вузькому - це обвинува-чений, підозрюваний, захисник, а також потерпілий, цивільний по-зивач, цивільний відповідач та їхні представники, тобто особи, названі у п.8 ст.32 КПК України.

У широкому розумінні, загальному для всього кримінального судочинства, до названого поняття повинні включатися ті, хто так чи інакше бере участь хоча б у одній стадії процесу, хто наділяється у ньому тими чи іншими правами й обов'язками. До них можна віднести прокурора, громадського обвинувача, громадського захисника, експертів та спеціалістів.

Законодавець називає їх учасниками судового розгляду ( ст. 261 КПК України), а експерта і спеціаліста - особами, які беруть участь у справі ( ст. 295 КПК України).

Вказівки про надання будь-якого статусу свідку в кримінальнопроцесуальному законі відсутні, і це невипадково. Та-ке становище свідка склалось з часу, коли його функції у кримінальному процесі зводились