Поняття непрямих податків

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів

ФІНАНСОВЕ ПРАВО

РЕФЕРАТ

на тему

ПОНЯТТЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ

1999 рік

План

1.Особливості непрямих податків 3

2.Податок на додану вартість 3

3.Акцизний збір 8

4.Мито 9

5.Роль непрямих податків у формуванні бюджетів різних рівнів 11

Література 13

Історія людства виробила різні форми й методи опо¬даткування. Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в по¬датковій системі. Роль того чи іншого податку характери¬зується його приналежністю до певної групи у відповід¬ності з існуючою класифікацією податків.

За формою оподаткування всі податки поді¬ляються на дві групи: прямі й непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу по¬даткового тягаря, при якому більше платять ті члени су¬спільства, котрі мають вищі доходи. Такий принцип опо¬даткування більшістю економістів світу визначається найсправедливішим. Разом з тим форма прямого оподатку¬вання потребує і складного механізму стягнення податків, бо виникають проблеми обліку об'єкта оподаткування й ухилення від сплати.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг. Їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Структура споживання у різних верств населення суттєво відрізняється, тому принцип справедливого оподаткування може бути реалізований через диференційований підхід до вста¬новлення непрямих податків на окремі товари, роботи та послуги. Однак тут теж є певні обмеження. Встановлення більш високих податків тільки на так звані товари не першої необхідності й розкоші звужує сферу непрямого оподат¬кування і скорочує надходження доходів до бюджету. На¬впаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів повсякденного попиту забезпечує державі сталі й значні доходи, бо сталим і значним у масштабах суспіль¬ства є таке споживання.

Характерною особливістю непрямих податків є те, що:

— це внутрішні податки які не можуть регулюватися нор¬мами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікова¬них Верховною Радою України, до вступу у силу законів за кожним з вказаних податків;

— вони виникають тільки на останньому етапі в процесі реалізації товарів (робіт, послуг) безпосередньо виробником чи торгівельною організацією, а також юридичними і фізич¬ними особами, які ввозять на митну територію України то¬вари, шляхом надбавки до ціни товару (робіт, послуг), що склалася, створюючи нову вартість;

— вони стягуються державою незалежно від результатів господарської діяльності платника податків;

— непрямими вони є через те, що фактично матеріальні витрати зі сплати податку несе споживач у складі ціни на продукцію, що він придбав.

Тому вони носять характер податків на споживання. Платник податку (юридична чи фізична особа) виступає як посередник, що нараховує і сплачує податок у бюджет держави.

Податок на додану вартість

Правовою базою його є Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року зі змінами, внесени¬ми Законами України від 27.06.97 р., 16.07.97 р., 26.09.97 р., 15.10.97 р., 19.11.97 р., 23.12.97 р., 30.12.97 р., введений з 1 жовтня 1997 р., та 28.03.9р.. Указом Президента України від 7 серпня 199К р.

Суб'єктом - платником податку на додану вартість є:

-особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу то¬варів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з ос¬танніх 12 місяців перевищує 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-особа, відповідальна за внесення податків у бюджет по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, визна¬чена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Украї¬ни;

-особа, що ввозить (пересилає) товари на митну терито¬рію України чи отримує від нерезидентів роботи (послуги) для їх використання чи споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не є платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у об¬сягах, що не підлягають оподаткуванню за чинним законо¬давством;

-особа, що здійснює торгівельну діяльність на території України за готівку незалежно від обсягу продажу, за винят¬ком фізичних осіб, що торгують зі сплатою ринкового збору у порядку, встановленому законодавством;

-особа (з 1 січня 1999 року), що представляє на митній території України послуги, пов'язані з транзитом пасажирів чи вантажів через митну територію України;

-особа, що надає послуги зв'язку і здійснює консолідо¬ваний облік доходів і витрат, пов'язаних з наданням таких послуг і отриманих (зазнаних) іншими особами, підпоряд¬кованими такій особі.

Під терміном “особа” мається на увазі: а) суб'єкт підпри¬ємницької діяльності, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями; б) юридична особа, що не є суб'єктом підприєм¬ницької діяльності; в) фізична особа-резидент, нерезидент, що здійснює діяльність, віднесену до підприємницької, чи та¬кий, що ввозить (пересилає) товари на митну територію Ук¬раїни.

Об'єктом оподаткування є операції платника податку. Залежно від роду діяльності, отримання доходів і механіз¬му обчислення, операції платників податку розподілені на три групи'.

1. Операції з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) і операції по пе¬редаванню права власності на об'єкти застави позикодавцю (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості, що здійснюються на території України;

2. Операції з ввозу (пересилки) товарів на митну терито¬рію України, у тому числі операції з ввозу (пересилки) май¬на за договорами оренди (лізингу), застави й іпотеки, вико¬нання робіт і надання послуг, що надаються нерезидентами, для їх використання чи споживання на митній території Ук¬раїни;

3. Операції з вивозу (пересилки) товарів за межі митної території України, надання послуг і виконання робіт для їх споживання за межами митної території України.

Об'єктами оподаткування на додану вартість не являються операції по:

-випуску, розміщенню і продажу за кошти цінних паперів, емітованих (випущених в обіг) суб'єктами підприєм¬ницької діяльності, Національним банком України, Міністер¬ством фінансів України, Державним Казначейством Украї¬ни, органами місцевого самоврядування, у тому числі при¬ватизаційні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, зе¬мельні бони, а також деривативи; обміну цінних паперів на інші цінні папери; депозитарній, реєстраційній і кліринговій діяльності з цінними паперами, за винятком операцій по продажу бланків дорожніх, розрахункових і платіжних до¬кументів та пластикових карток;

-передаванню майна орендодавця-резидента орендарю (лізингодержателю) за умовами договору оренди і повернення його по закінченні терміну дії договору; сплаті лізингових платежів за умовами фінансової оренди, а також за умовами оренди житловою фонду, що є основним місцем проживан¬ня орендаря;

-передаванню майна у заставу кредитору за договором позики і поверненню його після закінчення дії цього дого¬вору; передаванню кредитором-резидентом об'єкта іпотечного кредиту у власність чи використання позикодавцем; грошових виплатах основної суми і відсотків за іпотечним кредитом;

-послугах страхування і перестрахування відповідно до Закону “Про страхування”, а також по соціальному і пенсійному страхуванню; !

-наданню послуг з інкасації, розрахунково-касовому обслуговуванню, залученню, розміщенню і поверненню коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування чи у доручення, представлення, керування і переуступки фінансових кредитів, гарантій, банківських доручень особою, що надає такі кредити, гарантії чи доручення; торгівлі за цінні папери і кошти борговими зобов'язаннями за винятком інка¬сації боргових вимог і факторингових операцій;

-обігу валютних цінностей (у тому числі національної і іноземної валюти), монетарних металів, банкнот і монет Національного банку України, за винятком тих, що реалізуються з нумізматичною метою; випуску в обіг і погашенню державних лотерейних квитків, що випущені з дозволу Міністерства фінансів України; виплаті грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород; по реалізації негашених поштових марок України, за винятком колекційних марок, листівок, конвертів для філателістичних цілей; по оплаті вартості державних платних послуг, обов'язковість яких встановлюється законодавством (державне мито, ліцензії та інші реєстраційні документи), що надаються юридичним і фізичним особам органами виконавчої влади і органами самоврядування;

-сплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, дотацій, субсидій та інших грошових чи майнових виплат фізич¬ним особам за рахунок бюджетів чи з соціальних, страхо¬вих фондів, виплатах дивідендів у грошовій формі чи цінними паперами (корпоративні права), наданню бро¬керських і дилерських послуг по укладенню договорів на торгівлю цінними