корисного сигналу над шумом у відліковий момент часу. Виходячи з цієї умови, приходимо до висновку, що ФНЧ повинен бути узгодженим з сигналом A(t) – його АЧХ повинна співпадати з амплітудним спектром A(t). Оскільки амплітудний спектр A(t) описується функцією – співвідношення (5.1), то і АЧХ ФНЧ демодулятора повинна описуватись залежністю . Після проходження імпульсу A(t) через ФНЧ отримаємо імпульс P(t) зі спектром Найквіста:
N(f) = (5.4)
Функцію P(t) можна отримати як зворотне перетворення Фур’є від N(f)
P(t) = . (5.5)
Ключі (Kл) на рис. 3в беруть відліки в момент максимального значення імпульсів P(t) в підканалах демодулятора. Взяття відліків повторюється через тактовий інтервал Т. Для того, щоб не було міжсимвольної інтерференції, імпульси на виходах ФНЧ демодулятора повинні задовольняти умові відліковості. Завдяки тому, що в цій точці схеми має місце спектр Найквіста, задовольняється умова відліковості.
Після ключів в підканалах демодулятора мають місце оцінки координат переданого сигналу = ai + c та = bi + s, де c та s – значення завад в момент взяття відліків. Вирішуючий пристрій повинен визначити, якому з М можливих сигналів слід віднести координати ( , ). Після винесення рішення про номер сигналу декодер маніпуляційного коду видає n біт, що відповідають цьому номеру у відповідності до табл. 2.
Розділ 4 курсової роботи повинен містити розраховані графіки АЧХ ФНЧ H(f) = та відгуку ФНЧ демодулятора P(t) з використанням числових масштабів на осях координат. Слід зробити висновки відносно відсутності міжсимвольної інтерференції. Необхідно порівняти ширину смуги модульованого сигналу Fs з шириною смуги неперервного сигналу Fmax, що передається, та зробити відповідний висновок.
6 АНАЛІЗ ПРОХОДЖЕННЯ ЗАВАДИ ЧЕРЕЗ БЛОКИ ДЕМОДУЛЯТОРА
До входу демодулятора поступає завада n(t) – адитивний білий гауссовий шум із спектральною густиною потужності (СГП) N0/2, – < f d/2, і у разі ФМ-8
(6.5)
Щоб виконати розрахунки ймовірності помилки сигналу, необхідно врахувати зв’язок між d та Еб, що наведений в табл. 1. Енергія на біт визначається
Еб = TбPs, (6.6)
де Tб – тривалість біта, знайдена в завданні 2;
Ps – середня потужність модульованого сигналу, задана в завданні на КР.
Досить d подати через Еб, а значення N0 задане в завданні на КР, і можна розрахувати Рпом.
Якщо використовується маніпуляційний код Грея, то у разі помилки сигналу виникає помилка лише в одному розряді комбінації, що передається цим сигналом. У такому разі ймовірність помилки двійкового символу (біта) визначається
р = Рпом/n, (6.7)
де n визначається співвідношенням (4.7).
ВИСНОВКИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ
Викласти стисло перелік виконаних розрахунків. Зазначити, чи відповідають виконані розрахунки вихідним даним і завданню на КР, а якщо ні, то які розрахунки і чому не відповідають завданню.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Теория передачи сигналов: Учебник для вузов / А. Г. Зюко и др. – М.: Радио и связь, 1986.
2. Панфилов И. П., Дырда В. Е.. Теория электрической связи: Учебник для техникумов. – М.: Радио и связь, 1991.
3. Гоноровский И. С. Радиотехнические цепи и сигналы. Учебник для вузов. – М.: Радио и связь, 1986.
4. Баскаков С.И. Радиотехнические цепи и сигналы. Учебник для ВУЗов. – М.: Высшая школа, 1988.
5. Банкет В.Л. Эффективные системы передачи дискретных сообщений: Учебное пособие. – Одесса: ОЭИС, 1982.
ДОДАТОК А
ТАБЛИЦЯ Д.1 – ВИХІДНІ ЧИСЛОВІ ДАНІ ДЛЯ КР
Номер
варі-анту Параметри первинного сигналу r кв.доп,
дБ Метод
модуляції N0,
В2/Гц Ps,
В2
В2/Гц
В2 Ка с,
кГц
00 ВИД А 3,0 5 6,5 0,90 36 0,20 ФМ-4 1E–8 0,1
01 ВИД Б 1,2 8 12 0,95 31 0,25 АФМ-8 4E–9 0,05
02 ВИД В 2,5 2,5 2,4 0,97 38 0,30 ФМ-8 3E–7 0,2
03 ВИД А 0,1 5 6,5 0,99 42 0,35 КАМ-16 2E–9 0,25
04 ВИД Б 0,3 5,5 8,0 0,90 42 0,40 ФМ-4 2E–8 0,3
05 ВИД В 0,5 2 2,4 0,95 44 0,20 АФМ-8 1E–7 0,1
06 ВИД А 0,7 3 2,7 0,97 40 0,25 ФМ-8 3E–9 0,05
07 ВИД Б 0,9 4 3,5 0,99 37 0,30 КАМ-16 4E–9 0,2
08 ВИД В 1,2 2,5 50 0,90 50 0,35 ФМ-4 2E–8 0,25
09 ВИД А 1,5 3,5 2,5 0,95 39 0,40 АФМ-8 4E–8 0,3
10 ВИД Б 1,8 4,5 12 0,97 36 0,20 ФМ-8 2E–9 0,1
11 ВИД В 2,0 3 35 0,99 38 0,25 КАМ-16 3E–9 0,05
12 ВИД А 2,5 4,5 14 0,90 42 0,30 ФМ-4 9E–9 0,2
13 ВИД Б 2,8 6,5 18 0,95 33 0,35 АФМ-8 5E–9 0,25
14 ВИД В 3,0 2,5 80 0,97 44 0,40 ФМ-8 1E–8 0,3
15 ВИД А 0,2 7 12,5 0,99 39 0,20 КАМ-16 5E–9 1,0
16 ВИД Б 0,4 8 15 0,90 37 0,25 ФМ-4 2E–9 0,05
17 ВИД В 0,6 2 1,6 0,95 50 0,30 АФМ-8 4E–7 0,2
18 ВИД А 0,8 3,5 4,5 0,97 45 0,35 ФМ-8 1E–8 0,25
19 ВИД Б 1,0 4,5 7,0 0,99 36 0,40 КАМ-16 3E–9 0,3
20 ВИД В 1,1 3 0,8 0,90 38 0,20 ФМ-4 5E–7 0,1
21 ВИД А 1,3 5,5 7,5 0,95 42 0,25 АФМ-8 2E–9 0,05
22 ВИД Б 1,4 6,5 9,5 0,97 37 0,30 ФМ-8 4E–9 0,2
23 ВИД В 1,6 2 10 0,99 44 0,35 КАМ-16 6E–8 0,25
24 ВИД А 2,2 4,5 11 0,90 42 0,40 ФМ-4 2E–8 0,3
25 ВИД Б 2,4 6,5 8,5 0,95 33 0,20 АФМ-8 4E–9 0,1
26 ВИД В 2,6 2,5 0,1 0,97 50 0,25 ФМ-8 1E–7 0,05
27 ВИД А 1,9 3,5 2,5 0,99 45 0,30 КАМ-16 5E–9 0,2
28 ВИД Б 0,1 3 2,7 0,90 46 0,35 ФМ-4 6E–8 0,25
29 ВИД В 0,3 2 22 0,95 38 0,40 АФМ-8 2E–8 0,3
30 ВИД А 0,5 3,5 2,5 0,97 39 0,20 ФМ-8 8E–9 0,1
31 ВИД Б 0,7 4,5 12 0,99 42 0,25 КАМ-16 3E–9 0,5
32 ВИД В 0,9 2,5 11 0,90 44 0,30 ФМ-4 2E–8 0,2
33 ВИД А 1,1 4,5 14 0,95 36 0,35 АФМ-8 7E–9 0,25
34 ВИД Б 1,3 7 12,5 0,97 39 0,40 ФМ-8 5E–9 0,3
35 ВИД В 1,5 3 0,1 0,99 50 0,20 КАМ-16 2E–6 0,1
36 ВИД А 1,7 8 15 0,90 37 0,25 ФМ-4 2E–9 0,05
37 ВИД Б 1,9 3,5 4,5 0,95 45 0,30 АФМ-8 2E–8 0,2
38 ВИД В 2,1 2 18 0,97 38 0,35 ФМ-8 5E–8 0,25
39 ВИД А 2,3 4,5 7,0 0,99 36 0,40 КАМ-16 3E–9 0,3
40 ВИД Б 2,5 5,5 7,5 0,90 42 0,20 ФМ-4 8E–9 0,1
41 ВИД В 2,7 3 56 0,95 44 0,25 АФМ-8 3E–9 0,05
42 ВИД А 2,9 6,5 9,5 0,97 39 0,30 ФМ-8 4E–9 0,2
43 ВИД Б 0,2 4,5 11 0,99 36 0,35 КАМ-16 2E–9 0,25
44 ВИД В 0,4 2,5 44 0,90 50 0,40 ФМ-4 3E–8 0,3
45 ВИД А 0,6 6,5 8,5 0,95 33 0,20 АФМ-8 4E–9 0,1
46 ВИД Б 3,5 3,5 2,5 0,97 45 0,25 ФМ-8 4E–9 0,05
47 ВИД В 1,0 2 95 0,99 44 0,30 КАМ-16 5E–9 0,2
48 ВИД А 1,2 3 2,7 0,90 40 0,35 ФМ-4 7E–8 0,25
49 ВИД Б 1,4 3,5 2,5 0,95 45 0,40 АФМ-8 4E–8 0,3
Примітка: Запис 4Е–8 означає 410–8.
ДОДАТОК Б. ДОВІДКОВІ СПІВВІДНОШЕННЯ
при a > 0
при a > 0
V(z) =
= 0,5 – V(z)
V(z) 0,65exp(–0,44(z + 0,75)2).
ДОДАТОК В. ОСНОВНІ ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
1 Пояснювальна записка виконується на одному боці аркуша (можна і з двох боків) білого паперу формату А4 (297х210 мм). Текст пояснювальної записки виконується рукописним способом (чорнилом або пастою темного кольору) або на ЕОМ у редакторі Word, шрифт Times New Roman Cyr, розмір 14, міжрядковий інтервал одинарний. На аркуші залишають поля: ліве, верхнє та нижнє не менш за 20 мм, праве не менш за 10 мм.
2 Пояснювальна записка повинна містити:
• титульний аркуш;
• вихідні дані до завдання на курсову роботу;
• чистий аркуш для рецензії керівника;
• зміст;
• основну частину;
• висновки;
• перелік посилань.
3 Сторінки пояснювальної записки нумерують арабськими цифрами. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті аркуша.
4 Текст пояснювальної записки ділять на розділи у відповідності до завдання. Розділи повинні мати порядкові номери арабськими цифрами та назви.
5 Текст пояснювальної записки має бути чітким і не допускати різних тлумачень. При цьому використовуються терміни, позначення та визначення, вживані в курсі ТЕЗ і попередніх курсах ТЕК і вищої математики, а також у рекомендованій навчальній та спеціальній літературі. До використаних формул повинні бути надані посилання на джерела, а до використаних числових значень – пояснення щодо їх походження. Результати розрахунків супроводжуються зазначенням відповідних одиниць виміру.
6 Ілюстрації (графіки, схеми) виконуються комп'ютерними засобами, а при рукописному способі – тушшю, чорним чорнилом або пастою на аркушах з текстом, або на кальці, при цьому в тексті залишають вільне місце для кальки.
7 Ілюстрації та таблиці обов’язково нумерують та надають назву (наприклад, “Рисунок 1.1 – Структурна схема системи передачі” – перший рисунок першого розділу). Номер та назва розміщуються: для ілюстрацій – внизу (під ілюстрацією), для таблиць – зверху (над таблицею).
8 Умовні графічні позначення на функціональних і структурних схемах повинні відповідати вимогам ЄСКД.
9 Перелік посилань містить у собі посилання на підручники, навчальні посібники