←предыдущая следующая→
1 2 3 4 5
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ
К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А
по дисципліні « СТРАХОВІ ПОСЛУГИ »
Слухач: Сидоркевич Дмитро Іванович
Спеціальність, група: ЗФ – 02 ( фінанси )
Керівник: Ткаченко Наталія Володимирівна
Результат, дата:
Реєстраційний номер, дата:
м. Черкаси
2001 р.
З М І С Т
1. Правила для 13 условий страхования - 3
2. Разработать типовые правила (условия) вида страховых услуг - 8
Література - 16
1.1. Правила для 13 условий страхования
У кожній країні права і обов’язки сторін, котрі беруть участь у страхуванні, регулюються законодавчими норма¬ми. В Україні юридичною основою такого регулювання є За¬кон України від 7 березня 1996.року "Про страхування". Він спрямований на утворення ринку страхових послуг, поси¬лення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Зазначимо: його дія не поширюється на державне соціальне страхування.
Згідно з названим Законом страховиками визначаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відпові¬дальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом для здійснення страхової діяльності в Україні. Зай¬матись страховою діяльністю мають право юридичні особи, які у встановленому порядку одержали ліцензію.
Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не може перевищувати 49 процентів. Предметом діяльності страховика мо¬жуть бути страхування, перестрахування і фінансова діяльність, визначена Законом "Про страхування". Інши¬ми видами діяльності страховик має право займатись лише у випадках, передбачених законодавством України.
Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, котрі уклали із страховиками догово¬ри страхування або є страхувальниками згідно із законо¬давством України. Страхувальники можуть укладати із стра¬ховиками договори про страхування третіх осіб (застрахо¬ваних осіб).
Страхувальники мають право під час укладання дого¬ворів страхування призначити громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкодування), а також замінювати їх до настання страхового випадку. Стра¬ховий випадок визначається як подія, передбачена догово¬ром страхування або законодавством, що відбулася, і з на¬станням якої виникає обов’язок страховика здійснити ви¬плату страхової суми (страхового відшкодування) страху¬вальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Під страховим ризиком розуміється певна подія, на ви¬падок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
У Законі "Про страхування" договір страхування визна¬чається як письмова угода між страхувальником і страхови¬ком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальни¬ком, або на користь якої укладено договір страхування (на¬дання допомоги, внесення страхових платежів у визначені терміни та виконання інших умов договору).
Страхова сума — це грошова сума, в межах якої страхо¬вик зобов’язаний здійснити виплату з настанням страхового випадку відповідно до умов страхування, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням. Виплати страхових
сум за договорами особистого страхування здійснюються не¬залежно від суми, яку має отримати одержувач за держав¬ним соціальним забезпеченням, і суми, що мають йому сплатити як відшкодування збитків. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, котрі діють на момент укладання дого¬вору, якщо інше не передбачено договором страхування або умовами обов’язкового страхування.
Страхове відшкодування — це грошова сума, яка випла¬чується страховиком за умовами манного страхування і стра¬хування відповідальності з настанням страхового випадку. Згідно із Законом страхове відшкодування не може пере¬вищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхуваль¬ник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Якщо майно застраховано в кількох страховиків і загаль¬на страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то і стра¬хове відшкодування, виплачуване усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кож¬ний страховик здійснює виплату пропорційно розмірові стра¬хової суми за укладеним ним договором страхування.
Під страховим платежем (страховим внеском, страхо¬вою премією) розуміється плата за страхування, яку стра¬хувальник зобов’заний внести страховику за договором добро¬вільного страхування або за умовами обов’язкового страху¬вання.
Страховий тариф — це ставка страхового внеску з оди¬ниці страхової суми за визначений період страхування. Стра¬хові тарифи при добровільній формі страхування обчислю¬ються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхо¬вого тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. Актами законодавства України про обов’язкове стра¬хування встановлюються максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні розміри страхових сум.
Для укладання договору страхування страхувальник по¬дає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може засвідчуватись страховим свідоцтвом (полі¬сом, сертифікатом).
Страхове свідоцтво — це документ, який включає: назву та адресу страховика; прізвище, ім’я та по батькові або на¬зву страхувальника і його адресу; зазначення об’єкта страху¬вання; розмір страхової суми; перелік страхових випадків;строк дії договору; визначення розміру тарифу, розмір стра¬хових внесків і терміни сплати їх; порядок зміни і припинення дії договору; інші умови за згодою сторін, підписи сторін.
Договір страхування стає чинним з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не визначено умо¬вами страхування.
Виплата страхових сум і страхового відшкодування здійснюється страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника і стра¬хового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт скла¬дається страховиком або уповноваженою ним особою.
У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов’язані із страховим випадком, до правоохо¬ронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформа¬цією про обставини страхового випадку, а також має пра¬во самостійно з’ясовувати причини та обставини страхово¬го випадку. Підприємства, установи і організації зобов’я¬зані надсилати відповідь страховикові на запит про відо¬мості, пов’язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за розголошення їх у будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:
1) закінчення терміну дії;
2) виконання страховиком зобов’язань перед страху¬вальником у повному обсязі;
3) несплати страхувальником страхових платежів у вста¬новлені договором терміни;
4) ліквідації страхувальника — юридичної особи, смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених законодавством;
5) ліквідації страховика в порядку, встановленому за¬конодавством України;
6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
1.2. ПРАВОВЕ ОФОРМЛЕННЯ ВІДНОСИН СТРАХОВИХ ПАРТНЕРІВ
Згідно з нормами Закону "Про страхування" страховик зобов’заний:
1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
2) з одержанням відомостей про настання страхового випадку протягом двох робочих днів вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для вчасної випла¬ти страхової суми або страхового відшкодування страху¬вальнику;
3) з настанням страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбаче¬ний договором термін. Страховик несе майнову відпові¬дальність за невчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустой¬ки (штрафу, пені), розмір якої визначається
←предыдущая следующая→
1 2 3 4 5
|
|