←предыдущая следующая→
1 2 3 4 5 6
Зміст.
Вступ.
1. Економічна необхідність страхової послуги для фізичних та юридичних осіб.
2. Розвиток системи страхових послуг.
3. Порядок надання страхових послуг страхувальникам.
4. Діюча система страхових послуг в Україні та шляхи її удосконалення.
Література.
Вступ.
Слово «страхування» увійшло в українську мову давно. Воно має від¬повідники в інших мовах: «insuranse» — в англійській, «versicherungs» — у німецькій. Західні філологи вважають, що термін має латинське по¬ходження. В основі його слова «securus» і «sine cura», які означають «безтурботний». Отже, страхування відбиває ідею застереження, захис¬ту та безпеки.
У фаховій літературі питанням з'ясування поняття страхування та¬кож приділено значну увагу. Проте до єдиного розуміння змісту кате¬горії «страхування» дійти не вдалося. Оскільки ігно¬рувати відоме положення про необхідність відрізняти економічну сутність категорії від її змісту ні в якому разі не можна. Адже сутність постійна, а зміст може змінюватися відповідно до конкретних умов розвитку суспільства. Важливість цього висновку полягає в тому, що він вказує на об'єктивну стабільність сутності страхування. Така пози¬ція дає змогу сформувати поняття про страхування зусиллями багатьох поколінь.
Аналіз опублікованих визначень страхування показує, що кожне з них уточнює або доповнює попередні, залишаючи без змін їх основу.
Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі «Про страхування»: «Страхування — це вид цивільно-правових відно¬син щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених догово¬ром страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)».
У Законі зафіксовані головні елементи, що формують поняття страхування. Це мета страхування — захист майнових інтересів фізич¬них і юридичних осіб. Указується на те, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному зако¬нодавстві або страхових полісах. Підкреслено джерела грошових кош¬тів, що є ресурсами для страхових виплат.
Водночас ретельне вивчення поняття страхування і співставлення рі¬зних його тлумачень у наукових працях показують, що офіційне виз¬начення терміна перевантажене правовими аспектами.
Страхування є насамперед системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де з одного боку виступа¬ють страхувальники, а з іншого — страховики. Важливою передумо¬вою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів гос¬подарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням. Чим ця зацікавленість більша, тим і потреба у страхуванні вища. Саме в такій площині стра¬хування розглядається у працях учених багатьох країн ринкової орієн¬тації. Поняття страхування є неповним і тоді, коли воно не передбачає превентивного спрямування захисту.
З урахуванням вищесказаного провідні економісти нашої країни дають таке визначення по¬няття «страхування»:
Страхування — це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі нас¬тання події, обумовленої договором або законом, суму виплати стра¬ховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпе¬чення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превен¬тивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестрахо¬вує частину останнього.
Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його фун¬кціях. Радянські економісти, визначаючи функції страхування, вихо¬дили насамперед не із сутності самої категорії страхування, а вважали, що функції страхування «...є зовнішніми формами, які дозволяють ви¬явити особливості страхування як ланки фінансової системи. Категорія фінансів виражає свою економічну сутність передусім через розпо¬дільну функцію. Ця функція знаходить конкретне, специфічне виявлен¬ня у функціях, притаманних страхуванню, — ризиковій, попереджуваль¬ній і заощаджувальній» (Страховое дело / Под ред. Л. Й. Рейтмана. — М.,1992.—С.17).
До речі, думка про те, що фінансам притаманна розподільна функ¬ція, не є загальновизнаною. Так, велика плеяда відомих учених у галу¬зі фінансів із Санкт-Петербурзького університету економіки та фінан¬сів уже протягом багатьох років переконливо обстоює інші тлумачен¬ня функцій фінансів, зокрема створення і розподілу, використання грошових доходів і фондів. Деякі науковці одну із функцій фінансів убачають у забезпеченні процесу відтворення.
Теоретичні і практичні намагання розглядати страхування як вто¬ринну категорію щодо фінансів (у їх вузькій інтерпретації) завдають шкоди розбудові господарського механізму, і особливо у зв'язку з по¬ступовим переходом країни до ринкової економіки.
За умов, коли державі належало понад 9/10 усіх виробничих фон¬дів і фінансових ресурсів, страхування було монополізоване і дуже обмежене щодо можливостей розвитку. Воно, як правило, не поширю¬валось на об'єкти державної власності. Включення страхування до фі¬нансів мало значною мірою суто фіскальну мету. Були часи, коли умо¬ви страхування не передбачали створення перехідних резервів. Значні суми штучно створеного перевищення надходжень над витратами за¬раховувались до бюджету.
Інша ситуація створюється в ринковій економіці. Тут страхування переведено на комерційні засади. Воно стає важливим напрямком під¬приємницької діяльності. Страхування розглядається як окрема галузь (індустрія). Природно, що страхові компанії, як і інші підприємства, мають своє фінансове господарство, яке призначене для забезпечення статутної діяльності. У цій частині страхування входить до фінансів підприємств і галузей.
1.Економічна необхідність страхової пслуги
для фізичних та юридичних осіб.
Людям природно притаманне прагнення захиститися від небезпеки втрати життя, здоров'я, житла, харчів тощо. Потреба в захисті дуже близька до первинних (фізіологічних) запитів. Зі зростанням запитів людини ускладнюються й атрибути її безпеки.
Протягом усього історичного шляху розвитку суспільне виробницт¬во стикається із суперечностями між природою і людиною, а також між окремими суб'єктами виробничих відносин. Ці суперечності зу¬мовлюють появу несприятливих подій (ризиків), серед яких виокрем¬люють стихійне лихо і нещасні випадки.
Стихійне лихо являє собою випадок, спричинений руйнівною дією сил природи, охоплює здебільшого немалу територію і призводить до значних матеріальних збитків або загибелі чи втрати здоров'я багатьох людей.
Неіцасні випадки — це такі події, котрі через несприятливий збіг обставин призводять до загибелі або втрати здоров'я окремих людей (наприклад, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди).
Потенційна можливість настання стихійного лиха і нещасних ви¬падків являє сутність ризику. Поняття «ризик» має кілька зна¬чень. Його часто ототожнюють з небезпекою, що загрожує тому чи іншому суб'єктові або об'єктові. Насправді не всяка небезпека може з погляду страхування розглядатись як ризик. До страхових ризиків від¬носять лише такі випадки небезпеки, появу яких можна прогнозувати й оцінювати на підставі історичного досвіду та за допомогою матема¬тичних і статистичних методів. Такий ризик має бути теоретично мо¬жливий, але його настання точно не визначене ні в часі, ні в просторі і не залежить від волевиявлення жодної зацікавленої особи.
Суспільне виробництво в цілому, і особливо кожне господарське формування, а також життєдіяльність практично кожної людини об'єк¬тивно мають ризиковий характер, що породжує систему відносин між людьми з метою попередження, подолання, зменшення руйнівних нас¬лідків стихійного лиха та нещасних випадків.
Спираючись на свій багатовіковий досвід, людство вживає дедалі ефективніших заходів із протистояння стихійним явищам. Підвищують¬ся вимоги до будівництва об'єктів, застосовуються щоразу досконаліші інженерні конструкції, вогнетривкі та інші новітні ізоляційні матеріа¬ли, споруджуються греблі, пильна увага приділяється безпеці експлуа¬тації транспортних засобів тощо.
Проте концентрація виробництва та ускладнення його технологій, одержання й застосування нових хімічних речовин, енергетичних ре¬сурсів, швидкісних і багатотоннажних транспортних засобів, зростан¬ня криміногенних явищ призводять до появи безлічі нових ризиків. На долю України випала найбільша з відомих у світі техногенних ката¬строф — аварія на Чорнобильській атомній електростанції, що завдала шкоди обсягом понад 140 млрд доларів. Якщо така аварія є, на щастя, винятком, то пожежі на виробничих, комунальних і житлових об'єк¬тах, травми на транспорті і в побуті, забруднення навколишнього се¬редовища та інші локальні події трапляються в країні практично щодня.
Великі ризики зумовлюються також новими хворобами (наприк¬лад, СНІД), епідеміями інфекційних захворювань, травматизмом на ви¬робництві і в побуті. Не можна також не брати до уваги ризиків для юридичних і фізичних осіб, котрі породжуються зростанням злочин¬ності, поширенням наркоманії та алкоголізму.
Отже, сумарний вплив ризиків досі не зменшується. Це змушує весь світ активно шукати шляхів
←предыдущая следующая→
1 2 3 4 5 6
|
|