коефіцієнт екстенсивного використання устаткування і-го виду.
ВП розраховується по всій продукції підприємства. При плануванні ВП велике значення має аналіз і встановлення оптимальних показників екстенсивного й інтенсивного використання головного виробничого устаткування.
Показники використання ВП:
1) Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (Ке) характеризує використання устаткування в часі й визначається відношенням ефективного фонду робочого часу устаткування (Тр) до календарного фонду часу (Ткд):
Ке = Тр / Ткд.
2) Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування характеризує використання устаткування по потужності, визначається як відношення фактичної продуктивності обладнання (Пф) у визначені одиниці часу до проектної або максимально можливої продуктивності в цю же одиницю часу (Пmax, Ппр):
Кі = Пф / Ппр, Пmax.
3) Коефіцієнт інтегрального використання устаткування характеризує використання устаткування в часі і по потужності:
До= Ке *Кі.
Приклад. Планування обсягу виробництва.
У підприємства є ретроспективні дані про об'єми виробництва за 1990– 2000 роки. Потрібно визначити очікуваний обсяг виробництва в 2005 році.
Таблиця
Вихідні дані
Рік Обсяг виробництва, тис. грн. Абсолютна зміна обсягів виробництва, тис. грн.
1990 240 -
1991 250 250-240=10
1992 320 320-250=70
1993 350 350-320=30
1994 390 390-350=40
1995 410 410-390=20
1996 430 430-410=20
1997 470 470-430=40
1998 480 480-470=10
1999 500 500-480=20
2000 550 550-500=50
За минулі періоди намітилася тенденція зростання обсягів виробництва, значить у 2005 році варто очікувати збільшення обсягів виробництва від досягнутого значення.
Визначимо абсолютне відхилення обсягів виробництва, використовуючи ланцюговий метод.
Визначимо сумарну зміну обсягів виробництва за весь період:
ΔQΣ = 10+70+30+40+20+20+40+10+20+50=310 тис. грн.
Визначимо середньорічний приріст обсягів виробництва – 310/11 = 28,2 тис. грн.
Це значення показує, що обсяг виробництва в кожному році збільшувався в середньому на 28,2 тис. гривень на рік.
Обсяг виробництва 2005 року складе:
__
Q2005=Q2000+n'•ΔQ
Q2005=550+5•28,2=691 тис. грн.
Отримане значення не зручно використовувати, тому що воно не враховує можливий розкид показників. Бажано знати граничний діапазон коливань обсягів виробництва.
Відповідно до розрахунків середній обсяг виробництва в 2005 році буде коливатися від 649,2 тис. гривень до 732,8 тис. гривень.
Визначимо графічно можливу тенденцію розвитку виробництва (побудуємо графік).
Відповідно до побудованого графіка обсяг виробництва фірми складе близько 691 тис. гривень.
Діапазон коливань обсягу виробництва складе від 663 тис. карбованців до 719 тис. карбованців.
2. Аналіз рівня використання матеріальних ресурсів у виробництві.
Недоліки в постачанні, зменшенні об'ємів матеріалів у поточних запасах можуть у визначеній мірі компенсуватися їхньою економією в процесі виробництва. І навпаки, перевитрати матеріальних ресурсів і їхнє використання не за прямим призначенням сприяють невиконанню плану виробництва продукції при загальному задовільному матеріальному постачанні.
Аналіз використання норм і витрат матеріалів і інших ресурсів є одним з основних питань аналізу виробництва. Вивчаючи зміну норм витрат матеріальних ресурсів, варто враховувати що головні причини, які обумовлюють поступове їхнє зниження наступні:
- конструктивні поліпшення виробів, у тому числі спрощення;
- вдосконалення технологій виробництва;
- повторне використання відходів виробництва;
- коректування рецептур;
- зменшення частини кінцевого браку продукції;
- зміна якості матеріалів (сировини), що використовуються в процесі виготовлення продукції;
- інші.
Під час аналізу слід оцінити обгрунтованість самих норм, своєчасність їхнього перегляду. Сучасне нормативне господарство це важлива умова для ощадливого використання ресурсів. Тому аналіз якості норм і способів їхнього формування допомагає уникнути витрат ресурсів і, тим самим, підвищує ефективність роботи підприємства.
При проведенні аналізу дуже часто зустрічаються факти заміни матеріалів. Заміну здійснюють з метою здешевлення собівартості продукції, підвищення надійності виробів, поліпшення їхнього зовнішнього вигляду й ін. Але в більшості випадків мають місце так звані вимушені заміни, що не завжди санкціонуються вищим керівництвом. Ці заміни або обумовлені відсутністю деяких матеріалів, взагалі, або у визначений період, або викликані здешевленням виробництва за будь-яку ціну. Такі заміни мають імпульсивний характер і недостатньо обгрунтовані, внаслідок чого, вони погіршують якість виробленої продукції, репутацію фірми. Тому при великій кількості замін матеріалів, слід в цілому негативно оцінювати такий стан використання ресурсів і організацію управління на підприємстві.
Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і окремих показників.
До узагальнюючих показників відносяться прибуток на гривню матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів зростання об'єму виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.
Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії і т.д.).
Матеріалоємність продукції – відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції – показує, яку кількість матеріальних витрат необхідно здійснити або яка кількість витрат фактично доводиться на виробництво одиниці продукції.
Коефіцієнт співвідношення темпів зростання об'єму виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі й одночасно розкриває чинники її зростання.
Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріалоємності продукції.
Коефіцієнт матеріальних витрат являє собою відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний об’єм випущеної продукції. Він показує наскільки ошадливо використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їхньої перевитрати в порівнянні з встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше 1, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовувалися більш ошадливо.
Окремі показники матеріалоємності застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (сировиноємність, металоємність, паливоємність, енергоємність і ін.), а також для характеристики рівня матеріалоємності окремих виробів.
Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні (відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни), так і в натуральному або умовно-натуральному вираженні (відношення кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво одного виду продукції до кількості випущеної продукції цього виду).
Основна увага приділяється вивченню причин зміни питомої витрати сировини на одиницю продукції і пошуку резервів її скорочення. Кількість витрачених матеріальних ресурсів на одиницю продукції може змінитися за рахунок якості матеріалів, заміни одного виду іншим, техніки і технології виробництва, організації матеріально-технічного постачання і виробництва, кваліфікації працівників, зміни норм витрати, відходів і втрат і т.д. Ці причини встановлюються по актах про впровадження заходів, повідомлень про зміну нормативів витрат від упровадження заходів і ін.
Вартість сировини і матеріалів залежить також від їхньої якості, внутрішньогрупової структури, ринків сировини, зростання цін на них у зв'язку з інфляцією, транспортно-заготівельних витрат і ін.
Вплив ефективності використання матеріальних ресурсів на об’єм виробництва продукції можна визначити з різним ступенем деталізації. Чинниками першого рівня є зміна суми використаних матеріальних ресурсів і ефективності їх використання:
ВП = МВ МВІ, ВП = МВ / МЕ,
де МВ - витрати матеріальних ресурсів на виробництва продукції;
МВІ - матеріаловіддача.
Для розрахунку впливу чинників на об’єм випуску продукції за першою моделлю можна застосовувати методи ланцюгових підстановок, абсолютних різниць, відносних різниць, індексні й інтегральний методи, а за другою моделлю – тільки прийом ланцюгової підстановки або інтегральний метод.
Якщо відомо через що змінилася матеріаловіддача (матеріалоємність), неважко підрахувати, як змінився випуск продукції. Для цього необхідно збільшення