Пример: Транспортная логистика
Я ищу:
На главную  |  Добавить в избранное  

Экономика /

Етапи розвитку валюти

←предыдущая следующая→
1 2 3 4 5 6 7 8 



Скачать реферат


Поступово склалися умови для валютної гармонізації - зближення структур національних валютних систем і методів валютної політики: координації - узго-дження цілей валютної політики, зокрема шляхом сумісних консультацій: уніфі-кації - проведення єдиної валютної політики. Проте процес справжньої валютної інтеграції починається на стадії створення економічної і валютної спілки, у межах якого забезпечується вільне переміщення товарів, послуг, капіталів, валют на ос-нові рівних умов конкуренції й уніфікації законодавства в цій сфері. Процес інте-грації включає декілька етапів, спрямованих на створення єдиного ринку і на цій базі економічної і валютної спілки.

У 1958-1968 р. (“перехідний період”) була утворена митна спілка. Були ска-совані мита й обмеження у взаємній торгівлі, впроваджений єдиний митний та-риф на ввіз товарів із третіх країн із метою огородження ЄЕС від іноземної кон-куренції. До 1967 р. склався аграрний загальний ринок. Введено особливий ре-жим регулювання сільськогосподарських цін. Створено аграрний фонд ЄС із ме-тою модернізації сільського господарства і підтримки фермерів від руйнування. Митна спілка доповнювалася елементами міждержавного узгодження економіч-ної і валютної політики. Були зняті багато обмежень для прямування капіталу і робочої сили.

Проте інтеграція в сфері взаємної торгівлі промисловими й аграрними това-рами послабила національні системи державного регулювання економіки. Назріла необхідність створення наднаціональних механізмів, що компенсують. У цьому зв'язку країни ЄЕС прийняли в 1971 р. програму поетапного створення економіч-ної і валютної спілки до 1980 р. При розробці її проекту зіткнулися позиції “мо-нетаристів”, що вважали, що спочатку треба створити валютну спілку на базі фік-сованих валютних курсів, і “економістів”, що пропонували почати з формування економічної спілки і віддавали перевагу режиму плаваючих валютних курсів. Ця суперечка завершилася компромісним рішенням глав урядів ЄЕС у 1969 р. у Гаазі про рівнобіжне створення економічної і валютної спілки. Поетапний, прийнятий 22 березня 1971 р. Радою міністрів ЄЕС, був розрахований на 10 років.

На першому етапі (1971-1974 р.) передбачалися звуження границь (до +1,2%, а потім до 0) коливань валютних курсів, уведення повної взаємної оборотності валют, уніфікація валютної політики на основі її гармонізації і координації, узго-дження економічної, фінансової і грошово-кредитної політики. На другому етапі (1975-1976 р.) намічалося завершення цих заходів. На третьому етапі (1977-1979 р.) передбачалося передати наднаціональним органам “Загального ринку” деякі повноваження, що належали національним урядам, створити європейську валюту з метою автоматичного вирівнювання валютних курсів і цін на базі фіксованих паритетів. Планувалися створення єдиної бюджетної системи, гармонізація діяль-ності банків і банківського законодавства. Ставилися задачі заснувати загальний центр для рішення валютно-фінансових проблем і об'єднати центральні банки ЄЕС по типу ФРС США для гармонізації грошово-кредитної і валютної політики.

Процес валютної інтеграції в цей період розвивався по таких напрямках: міжурядові консультації з метою координації валютно-економічної політики; спі-льне плавання курсів ряду валют ЄЕС у звужених межах (“європейська валютна змія”); валютна інтервенція не тільки в доларах, але й у європейських валютах (із 1972 р.), щоб зменшити залежність ЄС від американської валюти; уведення євро-пейської розрахункової одиниці (ЕРЕ), прирівняної спочатку до 0,888671 г чисто-го золота, а з 1975 р. - до кошика валют ЄЕС; формування системи міждержавних взаємних кредитів із метою покриття тимчасових дефіцитів платіжних балансів і здійснення розрахунків між банками; створення бюджету ЄЕС, що значною мі-рою використовується для валютно-фінансового регулювання аграрного “Загаль-ного ринку”; установлення до 1967 р. системи “зелених курсів” - фіксованих, але періодично змінюваних в області ціноутворення і розрахунків при торгівлі сіль-ськогосподарськими товарами; ці курси відрізняються від ринкових і централь-них курсів валют країн “Загального ринку”; уведення системи компенсаційних валютних сум - податків і субсидій у формі надвишки або знижки до єдиної ціни на аграрні товари, що до введення ЕКЮ встановлювалися в сільськогосподарсь-ких розрахункових одиницях, рівних долару і що перераховуються в національну валюту по “зеленому курсу”; заснування міждержавних валютно-кредитних і фі-нансових інститутів - Європейського інвестиційного банку (ЄІБ), Європейського фонду розвитку (ЄФР). Європейського фонду валютного співробітництва (ЄФВС) і ін.

Незважаючи на деякі зрушення в інтеграційному процесі, із 1974 р. план по-терпів провал. Це було обумовлено розбіжностями в ЄС, зокрема між національ-ним суверенітетом і спробами наднаціонального регулювання валютно-кредитних відношень, диференціацією економічного розвитку країн-членів, кри-зами 70-х - початку 80-х років і інших чинників. Тривалий застій інтеграції в ЄС продовжувався із середини 70-х до середини 80-х років.

Режим “європейської валютної зміїв” виявився малоефективним. тому що не був підкріплений координацією валютно-економічної політики країн ЄЕС. У ре-зультаті часто змінювалися курсові співвідношення з метою зменшення спекуля-тивного тиску на окремі валюти. Деякі країни залишали “валютну змію”, щоб не витрачати свої валютні резерви для підтримки курсу валют у вузьких межах. З се-редини 70-х років одні країни (ФРН, Нідерланди, Данія. Бельгія, Люксембург і періодично Франція) брали участь у спільному плаванні валютних курсів.

Інші (Великобританія, Італія, Ірландія і періодично Франція) віддавали пере-вагу індивідуальному плаванню своїх валют.

Наприкінці 70-х років активізувалися пошуки шляхів створення економічної і валютної спілки. У проекті голови Комісії ЄС упор був зроблений на створення європейського органу для емісії колективної валюти і часткового контролю над економікою країн - членів ЄЕС. Ці принципи валютної інтеграції були призначені в основу проекту, запропонованого Францією і ФРН у Бремені в липні 1978 р. У результаті затяжних і важких переговорів 13 березня 1979 р. була створена Євро-пейська валютна система (ЄВС). Її цілі такі: забезпечити досягнення економічної інтеграції; створити зону європейської стабільності з власною валютою в проти-вагу Ямайській валютній системі, заснованої на доларовому стандарті; захистити “Загальний ринок” від експансії долара.

ЄВС - це міжнародна (регіональна) валютна система - сукупність економіч-них відношень, пов'язана з функціонуванням валюти в рамках економічної інтег-рації; державно-правова форма організації валютних відношень країн “Загального ринку” із метою стабілізації валютних курсів і стимулювання інтеграційних про-цесів. ЄВС - підсистема світової валютної системи (Ямайської). Особливості за-хідноєвропейського інтеграційного комплексу визначають структурні принципи ЄВС, що відрізняються від Ямайської валютної системи.

1. ЄВС базується на ЕКЮ - європейській валютній одиниці. Умовна вартість ЕКЮ визначається по методу валютного кошика, що включає валюти всіх 12 кра-їн ЄС. Частка валют у кошику ЕКЮ залежить від питомої ваги країн у сукупному ВНП держав-членів ЄС, їхньому взаємному товарообігу й участі в короткостро-кових кредитах підтримки. Тому самим вагомим компонентом ЕКЮ - приблизно 1/3 - є марка ФРН. У вересні 1993 р. відповідно до Маастрихтського договору “абсолютна вага” валют в ЕКЮ заморожена, проте “відносна вага” коливається в залежності від ринкового курсу валют.

2. На відміну від Ямайської валютної системи, що юридично закріпила де-монетизацію золота, ЄВС використовує його в якості реальних резервних активів. По-перше, емісія ЕКЮ частково забезпечена золотом. По-друге, із цією метою створений спільний золотий фонд за рахунок об'єднання 20% офіційних золотих резервів країн ЄВС в ЄФВС. Центральні банки внесли у фонд 2,66 тис. т золота (у МВФ 3,2 тис. т). ЕКЮ, отримані в обмін на золото, зараховуються в офіційні ре-зерви. По-третє, країни ЄС орієнтуються на ринкову ціну золота для визначення внеску в золотий фонд, а також для регулювання емісії й обсягу резервів в ЕКЮ.

3. Режим валютних курсів заснований на сумісному плаванні валют у формі “європейської валютної змії” у встановлених межах взаємних коливань (+2,25%) від центрального курсу, для деяких країн, зокрема Італії, +6% до кінця 1989 р., потім Іспанії з урахуванням нестабільності їхнього валютно-економічного стано-вища. З серпня 1993 р. у результаті загострення валютних проблем ЄС рамки ко-ливань розширені до (15%).

4. У ЄВС здійснюється міждержавне регіональне валютне регулювання шля-хом надання центральним банкам кредитів для покриття тимчасового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов'язаних із валютною інтервенцією.

Створення ЄВС - явище закономірне. Ця валютна система виникла на базі західноєвропейської інтеграції з метою створення власного валютного центру. Проте, будучи підсистемою світової валютної системи, ЄВС відчуває негативні наслідки нестабільності останньої і вплив долара США. Порівняльна характерис-тика ЕКЮ і СДР дозволяє виявити їхні спільні риси і різниці. Спільні риси поля-гають у природі цих міжнародних рахункових валютних одиниць як прообразу світових кредитних грошей. Будучи жирогрошами, вони не мають матеріальної форми у вигляді банкнот, зараховуються на спеціальні рахунки відповідних країн і використовуються у формі безготівкових перерахувань по ним. Їхня умовна вар-тість визначається по методу валютного кошика, але з різним набором валют. За збереження на рахунках понад ліміту емітент виплачує країнам процентні ставки.

Проте є розходження ЕКЮ і СДР, що визначають переваги перших.

1. На відміну від СДР емісія офіційних ЕКЮ частково забезпечена золотом і доларами за рахунках об'єднання 20% офіційних резервів країн членів ЄВС.

←предыдущая следующая→
1 2 3 4 5 6 7 8 



Copyright © 2005—2007 «Mark5»