Конституція - основне джерело публічного права

Трибуналу. Він звучить :

1). Завдання Судового Трибуналу - вирішувати передані йому спори застосовуючи :

а). міжнародні договори загального або особливого роду, в яких держави виразно висувають визнані норми;

б). міжнародний звичай, як вислів загальної практики, визнаної правом;

в). визнані цивілізованими державами загальні правові принципи;

г). судові присуди та вчення визначних авторів різних народів, як допоміжний засіб1.

Аналізуючи даний припис, бачимо, що на першому місці як джерело міжнародного права постає міжнародний договір, у якому визначені норми міжнародно-правового регулювання. По аналогії, основним джерелом публіч- ного права визначаємо конституцію держави як першоджерело законів, норм внутрідержавного публічно-правового регулювання.

Як вважає В. Опришко2, директор Інституту законодавства Верховної Ради України, Конституція України є надзвичайно важливим політико-правовим до

= 17 =

кументом, адже вона зафіксувала відповідний стан розвитку нашої держави і суспільства, їх правової системи. В ній містяться норми не лише юридичного, а

й політичного характеру, які взаємообумовлені, взаємопов'язані і в своїй системі створюють єдину основу, необхідну для регулювання най¬важливіших суспільних відносин, забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, подальшого розвитку нашої держави. І саме в цьому полягає соціальна цінність нової Ко¬нституції, що надає можливість розглядати її значення і роль як у політичному, так і в юридичному аспектах.

Становлення законодавства у будь-якій державі незалежно від її соціально-економічної орієнтації, розмірів території, чисельності населення, еко¬номічного і соціального рівнів розвитку тощо відбувається з урахуванням відповідних закономірностей. Однією з таких є те, що Конституція у будь-якій державі є основою розвитку та вдосконалення уже чинного законодавства, своєрідним фундаментом по¬будови правової системи, здійснення державно-правової реформи.

Якщо вести мову більш предметне про те, що Конституція України є основою розвитку законодавства нашої держави, то можна назвати три напрями такого розвитку. Перший —це прийняття абсолютно нових законів, які випливають з Конституції. Другий зводиться до приведення чинного законодавства у відповідність з Основним Законом. Якщо вести мову про третій напрям, то він полягає у вдосконаленні окремих норм самої Конституції. Розглядаючи перші два напрями, слід насамперед зазначити, що Конституція України є особливим і єдиним законом, з якого бере витоки вся правова система держави. У зв'язку з цим вона має найвищу юридичну силу і найширшу юридичну дію. Практично немає жодної держави, яка б не враховувала цього в процесі своєї законотворчої діяльності, формування своєї правової системи.

Не є винятком у цьому плані й Україна. У ст. 8 її Конституції міститься одне з важливих положень, зміст якого зводиться до наступного: “Конституція

= 18 =

України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй”. Це важ-

ливе не лише як суто юридичне, а й як методологічне вихідне положення, яке слід враховувати у законот¬ворчому процесі. Крім того, слід зазначити, що Конституція містить також норми, які передбачають необхідність прийняття конкретних законів. І сьогодні, реалізуючи від¬повідні норми нашої Конституції, вже прийнято ряд нових законів, які прямо випли¬вають із Конституції України.

Як вважає В. Шаповал1, одним з найголовніших результатів прийняття Основного Закону незалежної України було конституювання механізму здійснення державної (публічної) влади, насампе¬ред, на рівні його вищих щаблів, яким підведено певний підсумок теоретичним дис¬кусіям і практичним державотворчим пошукам обрання форми державного правління, визначення статусу вищих органів держави, в першу чергу парламенту, глави держави та уряду, співвідношення державної влади і місцевого самоврядування тощо.

Прийняття Конституції України визнано головною подією 1996 року в ділянці європейського конституційного права.

Листом від 10 липня 1996 р. Голова Комітету з правових питань та прав людини Парламентської Асамблеї РЄ пан Біргер Хагард звернувся до Європейської комісії “Демократія через право” (Венеціанська комісія) з проханням дати оцінку новій Кон¬ституції України з точки зору її положень у частині прав людини, принципу верхове¬нства права та прав національних меншин.

На своєму 30-му пленарному засіданні Венеціанська комісія ухвалила Висновок стосовно Конституції України. Конституція України дістала високу по

= 19 =

зитивну оцінку Венеціанської комісії. Комісія із задоволенням відзначила, що

досить тривалий процес опрацювання і ухвалення Української Конституції супроводжувався тісною співпрацею з Венеціанською комісією, в результаті чого

в остаточно ухваленому тексті враховано багато зауважень, які висловлювалися експертами на різних етапах підготовчого процесу та на засіданнях комісії. З іншого боку, деякі положення, за Висновком комісії, є незадовільними з юридичної точки зору. В основі недоліків Конституції, як визнає Комісія, лежать політичні причини, оскільки її прийняття обумовлювалося досягненням політичного компромісу. Ця обставина вимагає при впровадженні цих положень Ко¬нституції України враховувати як Висновок комісії, так і відповідні стандарти Ради Європи шляхом прийняття поточного законодавства.

“Тепер Конституція України має пройти перевірку практикою. Але важка еконо¬мічна ситуація в Україні може дещо відкласти повне впровадження нових принципів і поставити під загрозу реалізацію позитивних набутків у тексті документа. Особливу увагу слід приділити прийняттю законодавства, яке гарантувало б, що Перехідні поло¬ження Конституції не призведуть до збереження елементів старої системи впродовж тривалого періоду.

Однак, уважно спостерігаючи протягом кількох років за перебігом конституцій¬ного процесу в Україні, Комісія вбачає більше підстав для оптимізму. Конституція встановлює міцну виконавчу владу, керовану сильним Президентом, все-таки перед¬бачаючи наявність системи стримувань і противаг, що унеможливлює повернення до авторитаризму. Принцип верховенства права дуже добре втілено в тексті Конституції. Запровадження демократичного місцевого самоврядування, а також важлива роль, відведена Конституційному Судові, сприятимуть утвердженню демократичної культури в Україні”, —такий остаточний підсумок Висновку Венеціанської комісії1.

= 20 =

Як ми знаємо, предметами публічно-правового регулювання є такі питання, як :

- устрій і діяльність держави та її інститутів;

- інститут громадянського суспільства;

- механізм та рівні самоуправління;

- основи правової системи, правотворчості та правозастосування;

- принципи, норми та інститути міждержавних відносин та міжнародних організацій.

Усі ці питання закріплює в собі та регулює конституція як Основний закон будь-якої держави.

Устрій держави визначає конституція, так само як і основні засади діяльності владних органів. Конституція чітко регулює усі правові питання, пов'язані з відносинами громадян з державою, такі як питання застосування примусу, органів влади, владних повноважень та ін. Так, стаття 106 Конституції України чітко визначає повноваження Президента України, розділ 5 Конституції Федеративної Республіки Югославії визначає повноваження Федеральної Асамблеї, Президента та Уряду, стаття 1 Конституції Швейцарської конфедерації говорить:"Об'єднані цим союзом народи Двадцяти трьох кантонів Швейцарії, а саме Цюриха, Берна, Люцерна... - в сукупності утворюють Швейцарську конфедерацію", чітко визначаючи тим самим державний устрій Швейцарії; стаття 1 Конституції США проголошує, що "уся законодавча влада належить Конгресові Сполучених Штатів Америки, який складається з Сенату і Палати представників", стаття 2 - "Виконавча влада належить Президентові", стаття 3 - "Судова влада належить одному Верховному Суду і таким нижчестоячим судам, які Конгресом час від часу затверджуються", закріплюючи принцип розподілу влад.

Як відомо, громадянське суспільство - це спільність вільних рівноправних людей, кожному з яких держава створює можливості бути власником і

= 21 =

брати активну участь у політичному житті суспільства. Вперше ідею такого суспільства висунув Гегель. Правова наука розрізняє такі основні ознаки громадянського супільства:

- людина, її інтереси, права та свободи є головною цінністю держави;

- держава забезпечує рівність усіх форм власності;

- добровільність праці на основі вільного вибору форм трудової діяльності;

- ідеологічна та політична свобода, наявність демократичних інститутів та механізмів.

Дуже важливим для публічних правовідносин стало правове закріплення у

Конституції України прав та свобод людини і громадянина. Адже ще Римське право передбачало, наприклад, обмеження обвинувального виступу до 6 годин,

тоді як підсудному та його адвокатам дозволялося виступати 9 годин.