Конституція - основне джерело публічного права

законодавчого регулювання відповідних відносин, а й створювала об'є¬ктивні труднощі при реалізації конституційних норм. Особливо це стосується так званих норм-принципів, наявних у кожній новітній

= 27 =

конституції.

О. Мороз ¬¬зазначив у своєму виступі після прийняття Конституції України: "Я знаю, що нам доведеться ще багато працювати над вдосконаленням статей. І, можливо, це не просто буде робити, бо ми заклали дуже складні застереження проти змін до Конституції. Але, напевне, нам доведеться і законами дещо поправляти, і законодавство змінювати. А потрібно прийняти їх майже 50, причому терміново, не пізніш як за два роки. Все це — колосальна робота. Ми зможемо її виконати, бо ми —професіонали. Про це сьогодні можна сказати щиро, не боячись, що це буде перебільшенням".

Будемо сподіватися, що, незважаючи на всі труднощі, пов'язані із реалізацією конституційних норм Україна все ж, за підтримки молодих спеціалістів у галузі права, вийде із кризи та твердо стане на правовий шлях розвитку.

В и с н о в к и

Прийняття Конституції України 28 червня 1996 р. та її зміст остаточно зняли всі сумніви щодо можливостей України мати свою власну демократичну систему. Саме актом прийняття Основного Закону України було здійснено конституційне закріплення незворотності переходу України до демократії на засадах багатьох елементів європей¬ської конституційної спадщини. Прийняття Конституції України визнано головною подією 1996 року в ділянці європейського конституційного права.

Важливість прийняття Основного Закону України для розвитку публічного права як науки не можна применшити, адже саме конституція постає основним джерелом останнього, і законодавче закріплення основних принципів публічного права тільки посприяє його входженню в життя суспільства. Основною умовою та гарантією реалізації публічного права є стійкість суспільства та його життєдіяльність, функціонування інститутів політичної, економічної, соціальної сфер. А ці умови, в свою чергу, забезпечує конституція як основний закон будь-якої держави.

Одним з найголовніших результатів прийняття Конституції незалежної України було конституювання механізму здійснення державної (публічної) влади, насампе¬ред, на рівні його вищих щаблів, яким підведено певний підсумок теоретичним дис¬кусіям і практичним державотворчим пошукам обрання форми державного правління, визначення статусу вищих органів держави, в першу чергу парламенту, глави держави та уряду, співвідношення державної влади і місцевого самоврядування тощо.

Проведений нами аналіз теоретичного підгрунтя конституційних процесів дає змогу зробити висновки про різноманітність історичного розвитку конституцій у різних країнах та про притаманність конституції кожної країни своїх унікальних рис, особливостей, що відображають менталітет, обставини істо

= 29 =

ричного розвитку того чи іншого народу.

Слід зазначити, що із прийняттям Конституції України не вирішені водночас всі проблеми публічного та інших галузей права. З огляду на це можна стверджувати про особливу актуальність і необхідність для юридичної науки України подальшого ретельного вивчення проблем публічного права крізь призму Основного Закону.

Далеко не всі риси нашої держави, що передбачені і закріплені новою Конституцією, стали нині повною мірою реальністю. Конституційні положення, що стосуються цих рис, є певною мірою програмою державотворення на найближчі деся¬тиліття, ідеалом, який треба втілити ужиття. Це стосується насамперед зовнішніх аспектів суверенітету держави, а також правового і соціального характеру держави. Тим самим ідеологія українського державотворення потребує значного часу і зусиль для свого утвердження, розвитку і вдосконалення. Ідеологія українського державотворення нині сповна і на найвищому рівні легалізоване, але далеко ще не реалізована, її реалізація —одне з найважливіших завдань нашого часу. Пріоритетним напрямом його вирішення є перетворення Конституції в життя, приведення її в дію.

Ухвалення нової Кон¬ституції України знаменує початок нового етапу розвитку права в Україні, основний зміст якого передбачає прийняття у розвиток відповідних конституційних приписів цілого ряду законів.

Проаналізувавши витяги з конституцій різних держав, можемо з певністю ствердити, що в усьому світі основним джерелом публічного права постає Конституція як Основний Закон, що регулює публічно-правові відносини. Конституція України - значний крок уперед для здійснення публічного права у нашій молодій державі, її прийняття, безперечно, забезпечило міцну та стабільну правову базу, і можна стверджувати, що від 26 червня 1996 року Україна стала на демократичний шлях розвитку правової держави.

Будемо сподіватися, що, незважаючи на всі труднощі, пов'язані із ре

= 30 =

алізацією конституційних норм Україна все ж, за підтримки молодих спеціалістів у галузі права, вийде із кризи та твердо стане на правовий шлях розвитку.

Cписок використаної літератури

1. Berezowski C. Prawo miedzynarodove publiczne.- W., 1960.

2. Бойко В.Нова Конституція і судова влада // Право України.-1997.-№1.-С. 16 - 19.

3. Вітошинський Борис. Міжнародне публічне право.-Мюнхен,1983.

4. Геллінекъ Г. Конституція, ихъ исторія и значеніе въ современномъ праве.-С.-Петербург;1907.-307с.

5. Георгіца А.З. Міжнародне публічне право. - Чернівці, 1996.

6. Головатий С. Конституція України 1996 р. в системі європейського конституціоналізму // Право України. - 1997.-№6 . - С.29-32.

7. Захаров Є. Права людини в проекті Конституції України // Право України.-1996.-№6.- С.5-7.

8. Князєв В. Поняття та елементи конституційного статусу людини і громадянина в Україні // Право України. - 1998. - №12. - С.29-30.

9. Конституційні заходи правового регулювання економічних процесів в Україні // Право України. - 1997. - №8. - С. 20.

10. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. - М., 1998.

11. Опришко В. Конституція України - основа розвитку законодавства // Право України. - 1997. - №8. - С. 14 - 18.

12. Полешко А. Проблеми, досвід, перспективи реалізації положень Конституції // Право України. - 1997. - №8. - С. 18-20.

13. Сравнительное конституционное право. - М., 1996.

14. Тихомиров Ю.А. Публичное право. - М.: Изд-во БЕК, 1995.

15. Шаповал В. Конституційний механізм державної влади в незалежній Україні : політико-правові проблеми організації виконавчої влади // Право України.- 1997. - №1. - С. 30 - 35.

= 32 =

16. Шаповал В. Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції // Право України. - 1997. - №6. - С. 3-8.

17. Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України // Право України. - 1999. - №1. - С. 5-8.