Международное право

гр-тва іноз держави.

70. Іноземці. Поняття та правове регул-ня статусу.

Іноземець – особа, яка прожив на тер даної держави, не є її гр-нином, але має достатньо доказів належності до гр-тва ін держави. До цих доказів віднос паспорт або ін законне посвідчення, яке не втратило придатності. До іноземців прирівн і осіб без гр-тва. Режим іноземців визначається не тільки внутр законод-вом, але і нормами МП, у т.ч. і двосторонн договорами держав. Суч МП негативно ставиться до будь-яких форм дискрим-ії іноземців, і держави негайно вжив відповідних заходів до тих, хто обмежує права їх гр-дян.

Правов стан іноземців подвійний. З одного боку вони – громадяни своєї держави і залиш під її юрисдикцією. З ін боку вони мають підкорятися з-нам кр перебування і підпадають під юрисдикцію приймаюч держави. Іноземець має право на дипломат захист своєї кр. Сьогодні в мн відносинах поширеними є режим найбільш сприяння і нац режим. Перший – це коли гр-нам даної держави в кр перебування надаються такі ж права, якими користуються на її тер гр-ни країни, з якою кр перебування підтрим найбільш дружні віднос. Нац реж – зрівнювання іноземців з правов статусом власних гр-дян(за деякими винятками). Іноземцям не надано прав обирати і бути обраним в органи влади, служити в збр силах та ін.

71. Право притулку

“Притулок” – піклування, яке надає держава особі, котра шукає такого піклування. Право притулку реаліз шляхом надання права вїзду на тер даної держави і законного там перебування. Особа, яка отримала притулок, за своїм статусом прирівн до іноземця. Відмінність – у тому, що її час перебування необмежений; той, хто отримав притулок не може бути висланий із країни і не може бути виданий ін державі. Притулок надається тим, хто не скоїв звичайних чи мн злочинів. Надання притулку регламентоване нормами МП і внутр-державн права. До МП актів належ Заг декларація прав люд, 1948; Деклар ООН про тер притулок, 1967; Деклар Ради Європи про тер притулок77. Право притулку надається будь-якій особі, яка має обгрунтовані побоювання стати жертвою переслідування за ознакою раси, віросповідання, політ переконань. Надання притулку є мирним актом і не вважається недружнім актом. Розрізн тер і дипломат притулок.

72. Права людини як галузь МП

Сьогодні в світі спостерігаємо зростаючу самосвідомість особистості, усвідомлення цінності людського буття, у людей розвив почуття солідарності. Перші спроби позбавитись від несправедливого ставлення до людини – у 19 ст.(мн-правові акти проти рабства і невільництва): Берлінськ Ген акт 1885 тощо. Конв щодо рабства(Жен.26). Бурхливий розвиток мн правотворчості в сфері захисту прав і свобод люд – після закінч 2св війни(Статут ООН, Заг. Декларац. прав люд.-1948, ін). До осн мн-правов актів належ також Мн пакт про економ, соц і культ права; Мн пакт про громад і політ права(1966). Це значно вплинуло і на внутр закон-тво і на розв гуманітарн правотворчості у всьому світі. Права і свободи розгляд як принципи загальн МП, обовязкові для заг визнання і виконання. Масові порушення прав люд – мн злочини. Сьогодні всі мн норми в сфері прав і свобод особистості наз мн стандартами.

73. Норми про права людини.

Все більша частина норм МП формується під впливом найб передових поглядів суч людства. Розвивається солідарності у людей, зрост самосвідомість особистості. Звідси – турбота про права і свободи люд незалежно від держ кордонів. До осн мн-правових док-тів, що стос прав людини, віднос: Статут ООН, Заг Деклар прав люд(1948), Мн пакт про екон, соц, і культ права і Мн пакт про грома дянські і політ права(1966), Конв про політ права жінки (1953), Конв про ліквідац всіх форм расової дискримінац (1966), Конв про права дитини(1989) та ін. Норми в сфері прав люд, з одн боку, зобовязують держ забезпечити людині закріплені у них права, зін боку, надають людині право вимагати від держави виконання іі мн зобовязань.У наш час усі мн норми в сфері прав і свобод людини наз мн стандарта ми. Це свідчить про те, що такі норми є прикладами для кожної держави при встановленні відповідних норм внутр законодавства. Фун-ї стандартів: 1)визначення переліку прав і свобод, що віднос до категорії основних і обовязк для всіх держ; 2)формулюв гол рис змісту кожного з цих прав 3)фіксув умов користування правами і свободами 4) встановл зобовязань держав по гарантуванню прав.

74. Система органів зовнішніх зносин

Органи зовнішніх зносин підрозділяються на внутр-держ і зарубіжні. До внутрішньодерж зараховують: главу держави, парламент, уряд, відомство закордон справ, деякі ін органи. Зовнішньополіт функції глави держави залеж від форми правління. В Україні зовнішньополітичною функц глави держави є представлення держави в мн відносинах. Президент керує зовн-політ дія-стю, веде мн переговори, уклад мн договори Укр, призначає і звільн глав дипломатичн представництв Укр та ін. парламент Укр визнач основи внутр і зовн пол-ки держ, дає згоду на обовязковість і денонсацію мн договорів Укр та ін. МЗС Укр розробл заг стратегію зовн пол-ки Укр, реаліз зовн-політ курс Укр, здійсн захист прав і інтересів громадян Укр за кордоном, забезпеч дипломат і консул відносини Укр з ін державами.

До зарубіжних органів зовн зносин належ дипломат., консул., торгівельні представництва. Диплом пред-ство – політ пред-ство держави. Ф-ції: представл державу, що акредитує в кр перебування, захист інтересів держави та її гр-дян, переговори з урядом кр перебування та ін.

75.Початок і кінець дипломатичного представництва.

Дипломат пред-ство є політ пред-вом держави. Перш, ніж призначити главу пред-ва, слід запитати агреман - згоду уряду приймаючої держави на призначення даної особи(в письмовій чи усній формі). Держава, що акредитує не має права вимагати мотивів відмови. Дипломат редставник, що отримав агреман – персона грата, а який не отримав – персона нон грата. На ін співробітників дипл пред-ства отримання агремана не потрібне(достатньо отримати візу). Виключення – військові аташе. Після офіц призначення главі вручається вірча грамота і відзивна грамота його попередника. З цього моменту- поч викон своїх обовязків. Місія дипл пред-ва припиняється з відкликанням дипл пред-ника (або в разі його смерті). Ф-ції припиняються також за повідомленням держави перебування, що вона відмовл визнавати дипломат агента співробітником представництва(без пояснення причин). Таке повідомл-ня є рез-татом: втруч у внутр справи держави, висловлювання неповажливі щодо держ перебування, ін. Місія закінчується також з розривом дипломат відносин і у разі припинення існування держави, що акредитує.

76. Спеціальні місії.

Конвенц про спец місії 1969. Спец місія – тимчасова місія, яка направлена однією державою в ін для спільного розгляду певних питань чи виконання певних завдань. Після виконання цих завдань діяльність місії припиняється. Склад спец місії: дипломат персонал, адм-технічний персонал і обслуговуюч перс. Для формування спец місії держава, що посилає має повідомити приймаючу кр про чисельність і членів місії. Приймаюча кр має право відмовити в прийнятті будь-якого члена місії без пояснення причин. Члени спец місій мають привілеї та імунітети(як дипломат пред-ства). Ф-ії спец місій поч з встановлення офіц контакту з МЗС приймаючої держави. Закінчення ф-цій: виконання завдань; за згодою заінтересованих сторін; із закінченням терміну її ді-ті, ін.

Спец місія може діяти на тер третьої держави.

78. Дипломатичні привілеї та імунітети. Це сукупність особливих пільг, прав і переваг, наданим інозем.дипломатич.

представництвам, їх персоналу та іншим особам, що корист.мн.

правом захисту на тер-рії держави перебування. Імунітет – необхідна гарантія нормального здійснення дипломатом своїх ф-цій. (особиста недоторканість, недоторканість службовиз та житлових помешкань і майна, вилучення з-під юрисдикції місцевих органів влади та інш.) ільги та привілеї- (звільнення від мита, різних зборів, право на прапор, правон на носіння форми, на старшинство і т.п.) – це чинники. Що сприяють дипломатичній роботі та полегшують її.

79. Дипломатичне право мн. орг-цій. Охоплює відносини держав з ООН та інш. універсальними мн.організаціями. Регулюються ВК (1975) але вона ще не набрала чинності. Розглядає такі питання:

- представництва та місії при МО. Його ф-ціями є: забезпечення представництва як такого; підтримання зв”язку між сторонами; введення переговорів; З”ясування здійснюванною діяльності в орг-ції; забезпечення участі держави, що посилає у діяльності орг-ції; захист інтересів орг-ції; сприяння здійсненню цілей і принципів орг-ції. Делегації і спостерегачі держав в органах МО і на конференціях. Делегації-

це тимчасовий закордоноий орган зовнішніх зносин держави, сформований для виконання певних, чітко окреслених завдань у ході роботи мн.конференції. який припиняє існування після завершення своєї місії. Вони наділені ознаками: представницький х-р; тимчасовий х-р; конкретно-цільовий х-р.Делегація скл. З одного або кількох представників держави. Що посилає. У складі може бути дипломатичний, адм.-технічний і обсл.персонал. Невід”ємною вимогою є - обов”язкове повідомлення її керівних органів про склад (посади, звання, старшинство) , її прибуття, Це робиться зазделегідь, для того щоб надати членам делегації відповідні привілеї та імунітети. Привілеї та імунітети предс.держав – корист.тим ж привілеямита імунітетами що і дипл.

80. Консульські відносин и. Консульство-це установа, яка входить до системи органів зовн.зносин держави і представляє її на визначеній угодою тер-рії держави перебування, здійсн.на ній захист прав та інтересів своєї Д.. її