Адвокатська таємниця

Основні поняття, принципи та організаційні форми діяльності адвокатури

6. Види адвокатської діяльності

7 . Вимоги, що пред’являються до адвоката

Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури

Дисциплінарна відповідальність

8. Права та обо’ язки адвоката

Професійні права

9. Гарантії адвокатської діяльності

10. Оплата праці адвоката та його помічника

Висновок

Адвокатська таємниця, як правова категорія, виводить нас на широке розуміння філософії права, принципу суспільної справедливості. Вона не може бути обмежена лише сферою професійного виживання.

Отже, адвокатська таємниця формується як морально-етична і правова категорія. Правовий аспект стає домінуючим, оскільки в сучасних умовах змінюється і правовий статус громадянина.

Звернення до правил адвокатської етики при неврегульованості проблем адвокатури може піддати сумніву інститут захисту прав і свобод людини і громадянина. А це на мою думку, викликає й нове ставлення до проблеми адвокатської таємниці, виявляючи її як морально-етичну проблему українського права в цілому.

Отже, усвідомлення тенденцій і напрямів реформування інституту адвокатської таємниці безпосередньо пов’язане як з реформуванням системи прав України в цілому, так і з судово-правовою реформою зокрема, головною метою яких є створення в державі умов для верховенства і свобод людини та громадянина.

Подібно тому як в прокурорі часто ми схильні вбачати тільки обвинувача (хоч, як переконались — це далеко не так), так і адвоката найчастіше уявляють собі лише в ролі захисника обвинувачених у вчиненні злочинів. Насправді ж функція адво¬ката і адвокатури як суспільного інституту (організації) знач¬но ширша.

Завдання адвокатури України згідно з Конституцією та Законом «Про адвокатуру», прийнятим Верховною Вадою 19 грудня 1992 р., полягають у сприянні захисту прав, свобод та законних інтересів громадян.

На відміну від інших правоохоронних органів, адвокатура є недержавною організацією. Це — добровільне громадське об єднання, на яке держава покладає правозахисну функцію і включає її в свою правозахисну систему.

Адвокати сприяють усім, хто до них звертається за допо¬могою, у захисті прав, представляють законні інтереси людей та організацій (юридичних осіб) у всіх державних та громадянських органах, у відносинах громадян між собою і не лише в Україні, а й за ЇЇ межами. Вони подають кожному, хто до них звертається, іншу необхідну юридичну допомогу (поради, консультації, складають правові документи тощо).

Організаційні форми адвокатури є різні. Адвокат може зай¬матись адвокатською діяльністю індивідуально, відкривши своє

адвокатське бюро. Адвокати можуть, як це найчастіше бу¬ває, об’єднуватись у адвокатські консультації, контори, коле¬гії, фірми тощо. Подаючи різноманітну юридичну допо¬могу громадянам і організаціям, адвокати цим сприяють здій¬сненню їх прав і утвердженню законності.

Зі всіх завдань, які стоять перед адвокатурою, одним з най¬важливіших є здійснення захисту обвинуваченого у криміналь¬ному судочинстві. Законом передбачено, що захисник (а це найчастіше є адвокат) допускається до участі у справі з мо¬менту пред’явлення обвинувачення особі у вчиненні нею зло¬чину. А якщо її заарештовано до пред’явлення обвинувачен¬ня — то з моменту арешту.