Пример: Транспортная логистика
Я ищу:
На главную  |  Добавить в избранное  

Экологичесое право /

Пидручник з екологічного права. Право власності на природні ресурси

←предыдущая следующая→  
1 2 3 4 



Скачать реферат


колективних сільськогосподарсь¬ких підприємств, сільськогосподарських кооперативів, садівницьких товариств, сільськогосподарських акціонерних то¬вариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження колективною власністю здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Кожен член колективного сільськогосподарського підпри¬ємства, сільськогосподарського кооперативу чи акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку колективної власності, яка визначається відповідно до законодавства.

Внаслідок законодавчого встановлення права приватної власності на природні ресурси (зокрема на землю, об'єкти тваринного світу) суб'єктами права власності на них визна¬ються громадяни України, які: ведуть селянське (фермерсь¬ке) господарство; особисте підсобне господарство; будівницт¬во та обслуговування жилого будинку і господарських буді¬вель; займаються садівництвом; є власниками дач і гаражів, власниками диких тварин, набутих дозволеним законодав¬ством шляхом, що повинно бути підтверджено відповідни¬ми документами.

§4. Зміст права власності на природні ресурси

Зміст права власності на природні ресурси є сукупність трьох головних правомочностей щодо них: права володіння, права користування і права розпорядження. Вказані правомочності виникають у власника разом з набуттям права власності на природні ресурси і в сукупності можуть належати лише власникові. Наприклад, орендар земельної ділянки має право на її використання відповідно до цільового призначення, але не має права на передачу її у власність іншому власникові.

Право володіння природними ресурсами — це забезпечена юридичними нормами можливість фактично і безперешкод¬но, хоча і з дотриманням вимог законодавства, впливати на них. Це гарантована належність власнику, яка означає невід'ємність природних ресурсів від власників без згоди ос¬танніх або без належних на те підстав, це визнання їх абсо¬лютних прав на природні об'єкти і ресурси та недопущення впливу на них інших осіб.

Право володіння — це гарантія подальшого розпоряджен¬ня природними ресурсами та їх використання.

Право користування природними ресурсами — це викорис¬тання їх корисних властивостей, забезпечене наявністю юридичних норм щодо такого.

Право користування землею та іншими природними ре¬сурсами реалізується на декількох рівнях:

— суб'єктами права приватної та колективної власності з метою використання корисних властивостей природних ре¬сурсів для задоволення особистих потреб. Забезпечується юридичне гарантованою можливістю для самостійного їх гос¬подарювання;

— державою і органами місцевого самоврядування для за¬доволення різноманітних потреб громадян і суспільства в ціло¬му (матеріальних, естетичних). Забезпечується діяльністю спеціальних уповноважених державою органів, яка спирається на правове закріплення і регламентацію в нормативних ак¬тах.

Право розпорядження — це, виходячи з цивілістичного розуміння, юридичне забезпечена можливість визначення фактичної і подальшої долі природного об'єкта. Особливістю права розпорядження природними ресурсами як власністю є необхідність визначення для цього їх правового статусу.

Правовий статус природного об'єкта — це:

а) визначення його основного цільового призначення;

б) віднесення його до певної категорії відповідно до вста¬новленої законодавчими актами класифікації. Наприклад, всі землі за Земельним кодексом України поділені на 7 кате¬горій залежно від їх цільового призначення: землі населених пунктів, землі запасу, землі водного фонду і т.д. Території та об'єкти природно-заповідного фонду за завданнями, науко¬вим профілем, особливостями природоохоронного режиму поділяються на природні заповідники, біосферні заповідни¬ки, національні природні парки, регіональні природні пар¬ки. Встановлення подібних характеристик в нормативних ак¬тах практично для всіх природних об'єктів і визначає на¬прямки розпорядження ними при реалізації повноважень власності на них, а значить, є першим етапом права розпо¬рядження. В подальшому право розпорядження передбачає розподілення природних об'єктів за суб'єктами власності, володільцями, орендарями, користувачами — надання у власність чи користування, або процес перерозподілу при¬родних об'єктів — вилучення із власності або користування і зміну користувача (власника, володільця, орендаря, найма¬ча).

Відповідно до екологічного законодавства України правом розпорядження держави є юридичне забезпечена можливість визначення основних засад і режиму використання природ¬них ресурсів, передача їх у власність або користування, вста¬новлення порядку та розмірів плати за використання об'єктів, граничних розмірів плати за оренду землі.

Право розпорядження органів самоврядування — це надана правовими нормами можливість розподілу і перерозподілу природних ресурсів, визначення розміру середніх часток, що підлягають передачі у власність, надання у користування цих ресурсів, відчуження їх іншим особам відповідно до чинного законодавства.

Право розпорядження колективних і приватних власників природних ресурсів — це забезпечена правовими нормами можливість самостійного використання природних ресурсів, право надання їх у користування іншим особам з дотриман¬ням вимог законодавства та право добровільного відчуження.

Здійснення права власності на природні ресурси, про що вже зазначалося, повинно відзначатися суворим дотриман¬ням вимог екологічного законодавства. Право власності не може завдавати шкоди правам, свободам і гідностям інших громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію на планеті і природну якість землі.

§ 5. Забезпечення права власності на природні ресурси

Реалізація права власності забезпечується, з одного боку, волевиявленням громадян, з іншого — нормотворчою, уп¬равлінською та правозахисною функцією держави як гаран¬та прав і свобод її громадян.

Держава, здійснюючи нормативно-регулятивну діяльність, забезпечує охорону права власності на природні ресурси че¬рез законодавче закріплення його в нормативно-правових актах. Так, відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. В Земельному кодексі України закріплено, що права власників земельних ділянок охороняються законом. Закон захищає права власників також і інших природних об'єктів.

Припинення права власності може мати місце лише у ви¬падках, передбачених законом.

Втручання у діяльність власників природних ресурсів з боку державних, господарських та інших органів і організацій за¬бороняється, за винятком випадків порушення власниками природоресурсового та природоохоронного законодавства.

Права власників природних ресурсів можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством.

Охорона і забезпечення прав власності на природні ресур¬си здійснюється також через управлінську діяльність держа¬ви в особі уповноважених на те виконавчих органів. Ця діяльність охоплює роботу по впорядкуванню обліку при¬родних ресурсів, ведення земельно-кадастрової документації та кадастрів інших об'єктів природи з метою їх раціонально¬го ресурсорозподілення і використання. Проводиться вона шляхом аналізу, систематизації та зберігання даних про при¬родні ресурси і об'єкти на підставі систематичного контро¬лю за якісними і кількісними змінами їх стану. Передача при¬родних об'єктів у власність, реєстрація права власності на них, вилучення (викуп) природних об'єктів, припинення права власності — виконання цих функцій забезпечує ви¬никнення і захист права власності. Так, вилучення (викуп) для державних або громадських потреб земельних ділянок у громадян може провадитись після виділення їм за їх бажан¬ням рівноцінної земельної ділянки, після будівництва на новому місці підприємствами, установами, організаціями, для яких відводиться земельна ділянка, жилих, виробничих та інших будівель замість тих, що знаходяться на вилученій ділянці, і відшкодування у повному обсязі інших збитків.

Правозахисна функція держави полягає у відновленні по¬рушеного права власника природних ресурсів, за яким він може звернутись до судових інстанцій — суду, арбітражного суду, третейського суду.


←предыдущая следующая→  
1 2 3 4 



Copyright © 2005—2007 «Mark5»