ВИЩІ ОРГНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Украiни

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

НІКОПОЛЬСЬКИЙ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ, БІЗНЕСУ ТА ПРАВА

ПОЛТАВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

З ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

НА ТЕМУ:

ВИЩІ ОРГНИ ДЕРЖАВНОЇ

ВЛАДИ УКРАЇНИ

студента І курсу

групи ЮП-11

Заборовця Костянтина Георгійови-ча

Науковий керівник: Білим М.І.

Полтава 1999

ПЛАН:

1 Вступ……………………………………………………………………2

2 Прінцип поділу влади…………………………………………………6

3 Органи законодавчої влади……………………………………………9

4 Президент України……………………………………………………18

5 Органи виконавчої влади……………………………………………..22

6 Судові органи………………………………………………………….24

6.1 Конституційний Суд України………………………………………..24

6.2 Верховний Суд України………………………………………………26

6.3 Вищий Арбітражний Суд України…………………………………..30

7 Висновки………………………………………………………………35

8 Література……………………………………………………………..36

ВСТУП

Кожна держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації функцій повинна створю-вати різноманітні державні організації, які у юридичній науці називають механизмом держави.

Механізм держави – це система всіх державних організацій, які здійсьнюють ії завдання і ре-алізують функції. З цієї точки зору соціальне призначення держави здійснюється ії механізмом, який складається з органів держави, державних підприємств і державних установ, які є різновидом державних організацій. Частина державних організацій (саме органи держави) на-діляються владними повноваженнями, за допомогою яких здійснюється управління в суспільсьтві з метою реалізації завдань і функцій держави. Ця частина відображається окремим спеціальним поняттям, яким є поняття апарату держави.

Апарат держави – це система всіх державних органів, що організують здійснення завдань, вико-нання відповідних ії функцій у межах своєі компетенції. Апарат демократичної правової держави повинен відповідати деяким загальним рисам і принципам, зокрема:

-організація практичного здійснення принципу народовладдя;

-сувереність державної влади;

-неухильне додерження принципу законності;

-орієнтація всієї діяльності на інтереси людини, особистості,

-охорона прав людини і громадянина, реалізація принципу гуманізму;

-забезпечення балансу інтересів різних соціальних прошарків, націй етнічних груп, захист зла-годи і консенсусу у суспільстві (принцип соціальної справедливості);

-організація здійснення державної влади згідно з принципом поділу влад, тобто ії діференціювання на законодавчу, виконавчу, судову гілки влади;

-систематичне залучення до виконання державних функцій різноманітних громадських об’єднань, співпрацювання з ними

-забезпечення пріоритету у механізмі реалізації влади методів переконання та виховання.

Державний апарат є системою державних органів, а державний орган є первиною клитинкою державного апарату. Орган держави – це структурований і організований державою чи безпосе-редньо народом колектив державних службовців (або депутатів Рад), який (орган) наділений державними владними повноваженнями, здійснює державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції відповідно до свого призначення.1

Наявність владних повноважень означає, що орган держави здатний встановлювати обов’язкові правила поведінки, тобто юридичні норми і індівідуальні акти і домогатись за допомогою вста-новлених законом засобів їх здійснення. Від кожного державного органу, взято окремо чи спіль-но з іншими, значною мірою залежить рівень розвитку і ефективність діяльності державного апа-рату в цілому. Тому держава повинна піклуватись про те, щоб по відношенню до державних ор-ганів чітка визначалась сфера іх діяльності і компетенція, були упорядковані їхні взаємовідносини з недержавними органами і організаціями, насамперед, органами місцевого са-моврядування, щоб державні органи являли собою відносно самостійні, професійні та відповідальні ланки державного апарату.

Орани держави мають загальні і специфічні ознаки. До загальних ознак можна віднести: всі ор-гани держави, що створюються відповідно до закону шляхом безпосередньої чи представницької демократії, покликані виконувати передбачені законом функції; мають державно владні повно-важення; діють у встановленому порядку; взаємопов’язані відношеннями субордінації; всі разом створюють одну цілісну систему, що називається апаратом держави.

Спеціфичними рисами, тобто такими, що відокремлюють державни органи від недержавних і ор-ганізацій, слід вважати:

-формування їх безпосердньо державою чи населенням (виборцями) і здійснення державними органами свїх функцій від імені держави;

-виконання кожним державним органом чітко визначенних, встановленому у законодавчому по-рядку повноважень, видів і форм діяльності;

-наявність у кожного державного органу юридично закріпленої організаційної структури, тери-торіального масштабу діяльності, спеціального положення, що визначає його місце і роль у дер-жавному апараті, а також порядок його взаємовідносин з іншими державними органами і ор-ганізаціями;

-надання державним органам повноважень державновладного характеру. Наявність державно-владного характеру є найбільш важливою ознакою державного органу, за якою існує можливість досить чіткого розмежування державних органів і державних організацій (підприємств, установ) від недержавних органів і організацій.

В юридичній літературі описані різні принципи класифікації державних органів. Розрізняють, наприклад, такі види органів держави:

а) за місцем усистемі державного апарату: первинні (створюються через вибори усім населенням або його частиною); вторинні (створюються первинними, походять від них і підзвітні їм);

б) за змістом та напрямами державної діяльності: законодавчі органи, главу держави, органи державного управління чи виконавчо-розпорядчі органи, судові органи, контрольно-наглядові органи;

в) за способом утворення: виборні, призначуванні, ті, що можуть успадковуватися;

г) за часом функціонування: постійні, тимчасові;

д) за складом: одноособові, колегіальні,

е) за територією на яку поширюються їх повноваження: загальні або центральні, місцеві або ло-кальні.

Що стосується вищих органів державної влади України то до них відносяться: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Верхов-ний Суд України, Вищий Арбітражний Суд України.1

ПРИНЦИП ПОДІЛУ ВЛАДИ

В раціонально влаштованій державі, якою є правова держава, влада здійснюється за допо-могою спеціальних органів. Звідси різні галузі влади: законодавча, виконавчо-розпорядча і су-дова. Для того, що запобігти зловживанню владою і виникненню авторитарної, абсолютної вла-ди, не зв'язаної правом, ці вітки не повинні з'єднюватися в руках одного органу, тобто повинні бути роздільні. Розподіл влад таким чином є структуроутворюючим і функціональним принци-пом раціональної організації і контролю. Розмежування направлено на то, щоб утримати дер-жавну владу від можливих зловживань. Всі органи і вітки державної влади покликані бути хо-ронителями Конституції. Конституція повинна стояти над цими владами, а не влади над Кон-ституцією. Розподіл влад виражається в розподілі компетенцій, в заємному контролі, в системі здержок і противаг, збалансованості, тобто рівновага досягається через процеси налагодження і взаємопогодження .

Принцип розподілу влад має два аспекти. По-перше, це розподіл влади між самими органами держави. Hі одному з органів не належить вся державна влада в її повному об'ємі. Забороняєт-ься реалізовувати функції, що належать іншому органу. Таким чином в правовій державі відсутня яка-небудь необмежена влада, не зв'язана правом і принципами Конституції. Розподіл влади слугує засобом стримування влади держави в рамках принципів розвинутого суспільства, слугує механізмом захисту прав особи, закріплених в Конституції. Розподіл влад полягає і в тому, щоб ні один з органів не заняв авторитарно-абсолютного положення і не перевернув пра-во і конституцію. Відомо сказане положення про те, що розподіл влад являє собою розподіл ро-боти в державному механізмі з ціллю раціоналізації і контролю. Розподіл влад - це не за-стигнутий стан відокремлених структур, а працюючий, діючий механізм, досягаючий єдності на основі складнолго процесу узгодження і спеціальних правових процедур, передбачених в тому числі і на випадок конфлікту і екстремальної ситуації. Загальний принцип єдності і роз-поділу влад конкретизується в залежності від примінення в різних історичних ситуаціях і по-ложеннях. Єдність досягається через динамічну рівновагу, через певну напругу, співдопомогу і процес улагодження. Але при цьму обов'язкова