Контрольна по госпправу

вільних ресурсів і позитивних результатів аналізу представленої документації на одержання кредиту клієнту пропонується оформити кредитний договір. З цього моменту починається другий етап.

Аналіз платоспроможності проводиться як по позичальнику, так і по його поручителю. На підставі цього керівник (чи кредитний комітет) приймає рішення про надання кредиту.

У залежності від кредитоспроможності позичальника (кредитоспроможність позичальника характеризується – акуратністю при розрахунку по раніше отриманих кредитах, його поточним фінансовим становищем і перспективою зміни, здатністю, при необхідності мобілізувати кошти з різних джерел);

На цьому етапі кредитний інспектор:

а) одержує інформацію, отриману з інших джерел затверджену переліком безпосередньо від представника організації-позичальника, засвідчуючи особу керівника і головного бухгалтера по паспортних даних і по установчих документах;

б) направляє:

- заявку у відділ керування ризиковими операціями для складання висновку про благонадійність клієнта;

- передає установчі документи клієнта, документи по кредитній угоді, забезпеченню і т.п. юрисконсульту для складання угоди;

в) проводить економічний аналіз, користуючись наявною інформацією, а саме:

• матеріалами, отриманими безпосередньо від клієнта;

• матеріалами, що є в архіві банку й у базах даних;

• інформацією, отриманою з інших джерел. [Л - 5]

Диференціація кредитування обумовлена необхідністю повернення виданих кредитів і селекцією найбільш надійних позичальників. Як правило, банки не надають кредити ненадійним позичальникам, тому що це зв'язано з підвищеним ризиком. Найбільш високий ступінь ризику характерний для прострочених кредитів, що можуть викликати збитки. Тому банки не надають нові кредити при наявності хронічної простроченої заборгованості в клієнтів.

Фактори, що можуть бути використані при оцінці фінансового становища, розділяються на дві основні категорії і представлені в розрахунок вищезгаданих фінансових показників і аналіз кредитоспроможності клієнта виробляється на основі внутрібанківських методичних рекомендацій з порядку визначення кредитоспроможності позичальників. На підставі зробленого аналізу робиться висновок про реальне фінансове становище позичальника з погляду його здатності повернути кредит у планований термін.

Виробляється оцінка проекту, що кредитується:

1) мета кредиту (підтвердження кредиту, що проситься, відповідними документами (контракти, договори постачання, і т.п.);

2) сума кредиту (обґрунтованість наданої кредитної заявки у відношенні суми кредиту, що проситься, оцінка ступеня участі власних засобів клієнта у фінансуванні даної угоди, зіставлення суми кредиту з оборотами по рахунках потенційного позичальника);

3) визначення реального джерела погашення кредиту (наявність договорів на реалізацію продукції, що випускається, (товарів, робіт, послуг) на весь період кредитування, інших надходжень засобів на рахунки позичальника в період кредитування);

4) аналіз наданого позичальником бізнес-плану (відповідність термінів погашення кредиту і відсотків по ньому, запропонованих клієнтом, його реальним можливостям, вірогідність зазначених даних, їхнє зіставлення з даними за попередні періоди);

5) оцінка пропонованого забезпечення. [Л - 1]

З моменту ухвалення позитивного рішення Кредитного комітету банку про надання кредиту починається четвертий етап – етап підготовки і укладання кредитного і всіх зв'язаних з ним договорів.

Кредитний договір повинен містити основні умови видачі кредиту: ціль, терміни, розмір, процентну ставку, порядок погашення кредиту і відсотків по ньому, види забезпечення, обсяг інформації, наданої позичальником у ході виконання кредитного договору, права, обов'язки і відповідальність сторін.

До умов кредитного договору можна віднести: об'єкти кредитування; розмір кредиту; умови видачі та погашення позички; процентні ставки за користування кредитом та порядок сплати процентів; умови здійснення банківського контролю за використанням коштів; способи забезпечення виконання зобов'язань за договором клієнтом; майнова відповідальність за порушення умов договору тощо.

Після вивчення кредитним працівником наданих документів і позитивного рішення про видачу кредиту, що приймається керівником банку, між банком і позичальником полягає кредитний договір у 3-х екземплярах, у якому вказуються: ціль і сума кредиту, умови його видачі і погашення, зобов'язання позичальника по забезпеченню зворотності кредиту, розмір процентної ставки за кредит, підставу й умови його зміни, порядок сплати основного боргу і відсотків по кредиту, санкції за невиконання чи часткове виконання зобов'язань сторін за договором, можливість перевірки цільового використання кредиту, перелік звітних документів і терміни їхнього представлення, а також інші конкретні умови.

Договір по забезпеченню кредиту повинен містити вказівку на форму і вид забезпечення, його склад, вартість, місце перебування, обов'язки і відповідальність сторін, а також умови, визнані істотними відповідно до чинного законодавства (розглянуті в другому розділі даної роботи).

Після закінчення оформлення кредитного і всіх зв'язаних з ним договорів, кредитний інспектор запрошує в банк осіб, уповноважених підписати ці документи з боку позичальника. Після підписання позичальником, кредитний договір і всі, зв'язані з ним договори, підписуються від імені банку.

Видача кредиту здійснюється на підставі розпорядження кредитного відділу чи одноразово траншами (кредитна лінія) з відображенням заборгованості на окремому позичковому рахунку.

З моменту видачі кредиту починається етап контролю чи моніторингу.

Поняття кредитного моніторингу містить у собі систему спостереження за погашенням кредитів, розробку і вживання заходів, що забезпечують рішення цієї задачі.

Кредитний моніторинг заснований на декількох головних принципах. [Л - 10]

1. Необхідність періодичної перевірки (кожні 30, 60 чи 90 днів) усіх видів кредитів.

2. Ретельна розробка етапів кредитного контролю для того, щоб забезпечити перевірку всіх найважливіших умов по кожному кредиту, у тому числі:

• відповідність фактичних платежів по кредиту розрахунковому;

• якість і стан забезпечення по кредиту;

• повноту відповідної документації, можливість одержати у своє розпорядження забезпечення і юридичне право починати при необхідності судові дії у відношенні позичальника;

• оцінку змін фінансового становища і прогнози щодо збільшення чи скорочення потреб позичальника в сумі кредиту;

• оцінку відповідності виданого кредиту кредитній політиці банку і стандартам, розробленим контролерами з боку регулювальних органів у відношенні кредитного портфеля банку.

3. Найбільш часта перевірка проблемних кредитів, збільшення частоти перевірок за мірою росту проблем, зв'язаних з конкретним кредитом.

4. Більш часті перевірки кредитів в умовах економічного чи спаду появи значних проблем у тих галузях, у яких банк уклав значну частину своїх ресурсів (наприклад, помітна зміна податкового чи експортно-імпортного законодавства; поява нових чи конкурентів зміна технологій, що вимагає використання нових методів виробництва і реалізації продукції).

Важливим елементом кредитного моніторингу є внутрішній аудит кредитних операцій. Така перевірка здійснюється (як негласно, так і відкрито) відділом, підвідомчим внутрішньому аудитору банку. Аудитор знаходиться в безпосередньому адміністративному підпорядкуванні керівника банку або особи, що його заміщає.

Аудиторська перевірка має на меті визначити:

• стан залишків засобів на банківських рахунках по прострочених кредитах;

• реальну ситуацію з забезпеченням зворотності кредитів і скороченням кредитного ризику;

• становище з організацією кредитного процесу: відповідність практики видачі і погашення кредитів вимогам Кредитної політики банку; правильність відображення всіх кредитів в облікових документах, особливо по пролонгованих і прострочених; стан резервів під можливі втрати по кредитах.

Звіт повинен містити рекомендації щодо фінансових, кадрово-організаційних і інших заходів для рішення проблеми погашення кредитів. Він дається керівнику і Раді Директорів банку.

Перевірка кредитів необхідна для здійснення розумної програми банківського кредитування, а так само для виявлення помилок і недоліків. Вона допомагає керівництву банку не тільки швидше виявляти проблемні кредити, але і постійно контролювати відповідність Кредитної політики банку діям уповноважених співробітників Кредитного управління (відділу). Кредитний контроль допомагає також керівнику і Раді директорів банку в оцінці сукупного ризику і здійсненні відповідних превентивних заходів щодо зміцнення фінансової стійкості банку.

Будь-які зміни і доповнення до кредитного договору і зв'язаним з ним договорам, оформляються додатковими угодами, що є невід'ємною частиною відповідного кредитних і інших договорів. Порядок укладання додаткових угод аналогічний порядку надання кредиту.

Заключний етап – погашення кредиту. Погашення кредиту виробляється після настання строку платежу, визначеного кредитним договором, як правило, на підставі розпорядження кредитного відділу. Допускається так само і погашення кредиту позичальником своїм платіжним дорученням. Сплата сум нарахованих відсотків за користування кредитом здійснюється, як правило, щомісяця.

Погашення заборгованості за кредитом і сплатою відсотків можуть здійснюватися