Зороастризм - релігія стародавнього Ірану

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра суспільно-політичних дисциплін

Реферат

з дисципліни: Релігієзнавство

на тему: «Зороастризм —– релігія стародавнього Ірану»

Виконав: курсант групи П-03-1

Макаров М. С.

Перевірив: викладач кафедри СПД

___________ Шуляк С. В.

Дніпропетровськ

2004

ПЛАН

I. Вступ 3

II. Основна частина:

1. Історичні умови виникнення 5

2. Авеста — священна книга зороастризму 8

3. Філософська концепція зороастризму 10

4. Етичні принципи зороастризму 13

5. Зороастрійський культ 15

III. Висновок 18

IV. Список використаної літератури 19

ВСТУП

Чи замислювались ви колись, що таке вогонь? Така знайома в житті річ: нічого немає простіше, ніж чиркнути сірником — ось він, вогонь! Але це занадто просто. Ось, що кажуть про нього фізики: це згусток низькотемпературної плазми, точніше — частка матерії, що складається з повністю іонізованих високою температурою молекул повітря. А це занадто складно для розуміння. А ось вогонь ще в одній іпостасі — нищівна сила, що руйнує і природу, і людські домівки, не зупиняється ні перед чим.

Так можна описати вогонь сьогодні, в еру загальної освіти і технології. А що ж було раніш, коли первісне суспільство тільки-но навчилося підкоряти цю чарівну силу?! Тоді виникає багато вірувань, пов’язаних з вогнем. Одне з них — вогнепоклонство, напряму пов’язане з такою релігією як зороастризм. Більшість підручників тлумачить вогнепоклонство в культі зороастризму лише як дань верховному божеству Ахурамазді . Але це не зовсім так , справжній зв’язок вогню з філософією зороастризму набагато глибший. Вогонь дійсно відіграє велику роль в культі зороастризму, але це не звичайний вогонь... Це — одушевлений вогонь!

Зрозуміти таке визначення допомагає гілозоїзм — філософське вчення про загальну “одушевленість” матерії. Страсний проповідник гілозоїзму — Джордано Бруно (1548 – 1600, спалений, до речі, на багатті інквізиції) — сформулював загальні його принципи в творі “Про причину, Початок та Єдине”, де провів гіпотезу про “світову душу” та єдиний початок усього. В кінці трактату Бруно доходить висновку, що навіть дрібна купка попелу має душу. Тому достатньо навіть частки цього попелу, щоб зберегти себе первісного і відновитись. (Практика показує, що Бруно помилявся — і полум’я багаття інквізиції є тому підтвердженням.) Таке відновлення, треба відмітити, нагадує легенду про Фенікса.

Фенікс («Фойнік» — за ХІ книгою “Історії” Плінія) — це міфічне створіння, яке походить з Ефіопії. Живе Фенікс за одними даними 500, а за іншими — 1460 та 12955 років. Фенікс має вигляд орла з червоно-жовто-золотим пір’ям. Найбільш цікаво в ньому те, що, передбачаючи свій швидкий кінець, Фенікс, за Геродотом, спалює себе в гнізді, але тут же відроджується. Причому не просто відроджується, а починає нове життя — це вже чиста, молода, повна енергії істота, над істота.

Тепер звернемось до класика німецької філософії — Фрідріха Ніцше. Розповідаючи про філософію Заратустри, а фактично — зороастризму, він однією з головних ідей вважає зверхність в світі надлюдини, філософського ідеалу людини (ідеалу — хоча б в уявленні Ніцше). За Ніцше, звичайна людина, щоб досягти стану надлюдини, повинна переродитися (Фенікса не нагадує?).

Основою такого переродження в ритуалі Авеста і вважає саме той одушевлений вогонь, про який йшла мова вище. Ось так і замикається на зороастризмі коло вогню, вічного життя, чистого буття, відродження і філософії надлюдини. До речі, спалюючи людей на багаттях, інквізитори за основу брали ідею очищення людини вогнем — ідеї вогнепоклонства (в широкому його розумінні, так, як це подано вище) зробили крок через століття.

А тепер можна перейти саме до викладу головних положень і принципів зороастризму.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. ІСТОРИЧНІ УМОВИ ВИНИКНЕННЯ ЗОРОАСТРИЗМУ

Зороастризм, за однією з версій, виник на заході Ірану — в Мідії, поширившись звідти на схід (мідійська концепція). Але домінуючою є точка зору, за якою він виник на сході Ірану — в Бактрії, поступово освоюючи його західні терени аж до Мідії, де його підтримали жерці з племені магів. Але всі дослідни¬ки сходяться на тому, що в VII—VI ст. до н.е. у давньому Ірані вже існувало релігійне вчення, пов'язане з ім'ям напівміфічного мислителя Заратуштри, який одержав йо¬го шляхом Одкровення.

Заратуштра (Заратустра, Зороастр). Давні іранці нази¬вали свого пророка Заратуштрою. Греко-римська версія його імені — Зороастр (той, що приносить жертви зіркам). Існують різні версії щодо того, коли він жив. Найвірогід¬ніше, що Заратуштра жив не пізніше VII ст. до н.е. Міс¬цем його народження вважають і Східний Іран, і Середню Азію, і Афганістан. За легендами, походив він із царсько¬го роду, і тому діяння його описані в книзі царів. При¬писували йому і божественне походження. Життя Заратуштри було сповнене багатьох див. Мав він надзвичайну . волю і творив дива: ходив, наприклад, по воді, як по суші. Премудрості навчався у халдеїв і досяг у цьому великої досконалості.

Згідно із зороастрійською історіографією, коли здо¬був освіту і став дорослим, Ахурамазда закликав його на гору Альборджа і переказав своє вчення: бути чистим серцем, правдивим, відмовитися від користолюбства. Заратуштра просив у Бога безсмертя, щоб передати цей за¬кон і майбутнім поколінням, але йому було відмовлено в цьому. Потім, проживши ще двадцять років у пустелі, він став проповідувати це вчення. Проти нього виступи¬ли маги, вимагаючи див і випробувань: його зв'язали, облили їдким зіллям, потім розтопленою міддю. Заратуштра брав у руки вогонь і роздавав його іншим, бо вогонь з його рук уже не обпікав. Він посадив кипарис, який за кілька днів виріс у дерево в десять обхватів, а на його верхівці містився палац.

Заратуштра мав три дружини, трьох синів і три доч¬ки. За іншими джерелами, він був один раз одружений і мав двох дочок.

Останні роки життя були для нього важкими, оскіль¬ки доводилося протидіяти багатьом ворогам. Він подав¬ся у місто Балк, де і помер, за однією версією, своєю смертю, за іншою — був убитий туранцями або загинув від блискавки.

Інші джерела свідчать, що Заратуштра походив з родини священнослужителів, з семи років вивчав давню релігійну традицію. У тридцятирічному віці одержав Од¬кровення під час набирання води для виготовлення свя¬щенного напою — хауми. Облитий чистим потоком води, в чистому ранковому повітрі він побачив сяючого бога Благої Думки, який привів його до Ахурамазди та інших богів. Після зустрічі з Ахурамаздою він не раз відчував його єдиним, одвічним творцем добра.

Ще одна група джерел стверджує, що Заратуштра справді на батьківщині був визнаний пророком, але зму¬шений був піти у вигнання. Йому надав притулок цар давньоіранської невеликої держави біля озера Хамун (ни¬ні — на кордоні Ірану й Афганістану).

Зороастризм ще називають маздаїзмом — від імені його головного бога Ахурамазди, релігією Авести — від назви кни¬ги, а його прибічників — вогнепоклонниками — за підкрес¬лене поклоніння культу вогню. Він є першою релігією Од¬кровення — релігією, вчення якої одержане пророком від єдиного Бога. Наступними є іудаїзм, християнство та іслам.

Сформувався зороастризм в умовах жорсткої бороть¬би племен східного Ірану за традиційну племінну демок¬ратію, ставши ідейною основою народних рухів. Він був покликаний ідеологічно обґрунтувати перехід до земле¬робства й осілого тваринництва завдяки політичному об'¬єднанню розрізнених племен у державу, боротьбі з кочів¬никами. Для цього був потрібен якщо не цілковитий мо¬нотеїзм, то хоча б відчутна тенденція до нього.

Зороастризм спершу рішуче заперечував культи інших богів, стверджуючи лише культ Ахурамазди. Але він не міг ізолювати себе від попередньої культової традиції. Посту¬пово більш ранні божества індоіранських племен прижи¬валися в зороастрійському культі. З часом культи місце¬вих племінних богів-девів було усунуто і запроваджено зо¬роастризм, що визнавав єдиним богом Ахурамазду. Але це ще не стало початком остаточного панування зороастриз¬му, бо тодішні правителі (тривалий час царі), хоч і боролися з культом богів-девів, ще підтримували жертовні ритуали магів. Безумовно, вони не були цілковитими зороастрійцями, бо самі намагалися стати посередниками між Ахурама¬здою і людством.

За іншими міркуваннями, в давньому Ірані існували три релігії: перського народу, ахеменідських царів і ма¬гів. Першою був комплекс дозороастрійських племінних уявлень, друга і третя — різними варіантами зороастриз¬му. В ахеменідських надписах Заратуштра ще не згаду¬ється. Але вже за Дарія І зороастризм стає державною релігією Ахеменідів. Дарій в «Бехістунському написі» май¬же в кожному абзаці повторював, що одержав своє царю¬вання і свої перемоги від Ахурамазди.

2. АВЕСТА — СВЯЩЕННА КНИГА ЗОРОАСТРИЗМУ

Створюва¬лася вона в різних місцевостях Ірану упродовж багатьох віків, остаточно сформувавшись у І тис. до н.е. Найдавні¬шою її частиною є чати (пісні), що містять вчення пророка Заратуштри, гімни богам і міфічним героям, яким покло¬нялися індоіранці ще до зороастризму.

Зміст Авести пов'язаний з народними віруваннями та племінними релігіями, поширеними на території іранських держав. Серцевину його становить учення про неприми¬ренну боротьбу світлого і темного божественних начал. Добрий бог Ахурамазда і злий бог Анхра-Майнью