Валютный курс

Рівненський інститут слов"янознавства

Кафедра економіки та банківської справи

Реферат

на тему:

Валютний курс

Виконала:

Студентка ІІІ курсу

Академічної групи ММС-001

Лукянчук Ірина

Первірила:

Мартиненко С. М.

Рівне 2002

Зміст

Вступ 3

Фіксований та плаваючий курси 5

Конвертованість валют 8

Котирування валют 11

Знецінення та подорожчання валют 14

Методика визначення валютних курсів. 15

Фактори, що впливають на величину валютного курсу 16

Темпи інфляції та валютний курс 17

Стан платіжного балансу 18

Національний дохід та валютний курс 18

Різниця процентних ставок в різних країнах 19

Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні оперції 19

Ступінь використання певної валюти на євроринку та міжнародних розрахунках 19

Прискорення або затримка міжнародних платежів 20

Ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках 20

Валютна політика 20

Регулювання величини валютного курсу 21

Список використаної літератури 24

Вступ

Розвиток зовнішньоекономічних відносин потребує особливого інструменту, посередництвом якого суб"єкти, які діють на міжнародному ринку, змогли б підтримувати між собою тісні фінансові взаємостосунки. Таким інструментом виступають банківські операції по обміну іноземної валюти. Найважливішим елементом в системі банківських операцій в іноземній валюті є обмінний валютний курс, так як розвиток зовнішньоекономічних відносин потребує виміру вартісного співвідношення різних країн.

Валютний курс необхідний для:

 Взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів. Експортер обмінює іноземну валюту на національну, так як валюти інших країн не можуть обертатися в якості законого купівельного та платіжного засобу на території даної держави. Імпортер обмінює національну валюту на іноземну для оплати товарів, куплених за кордоном. Боржник купує іноземну валюту за національну для погашення заборгованості та виплати відсотків по зовнішніх боргах;

 Порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національній та іноземниій валютах;

 Періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків.

При золотому монометалізмі валютний курс опирався на золотий паритет - співвідношення валют за їх офіційному золотому змісту - та стихійно коливався навколо нього в межах золотих точок. Класичний механізм золотих точок діяв за 2 умов: вільна купівля-продаж золота та його необмежений вивіз. Межі коливань валютного курсу визначались витратами, пов"язаними з транспортуванням золота за кордон, та фактично не перевищували +/- 1% від паритету. З відміною золотого стандарту механізм золотих точок перестав діяти.

Валютний курс при нерозмінних кредитних грошах повільно відривався від золотого паритету, так як золото було витісненим із обігу у скарби. Це було обумовлене еволюцією товарного виробництва, гошовою та валютною систем. Для середини 70-х років базою валютного курсу слугували: золотий зміст валют - офіційний масштаб цін - та золоті паритети, котрі після другої світової війни фіксувались МВФ. Засобом виміру співвідношення валют була офіційна ціна золота у кредитних грошах, котра поряд з товарними цінами являлася показником ступеню знецінення національних валют. В зв"язку з відривом протягом довготривалого періоду офіційної, фіксованої державою ціни золота та його вартості, посилився штучний характер золотого паритету.

Протягом 40 років (1934-1976 роки) масштаб цін та золотий паритет всатновлювалися на базі офіційної ціни золота. При Бреттон-Вудській валютній системі в силу переваги доларового паритету долар слугував точкою відліку курсу валют інших країн.

Після завершення обміну долара на золото за офіційною ціною у 1971 році золотий зміст та золоті паритети валют стали виключно номінальним поняттям. В результаті Ямайської валютної реформи західні крїни офіційно відмовились від золотого паритету як основи валютного курсу. Разом з відміною золотих паритетів поняття монетного паритету втратило значення. В сучасних умовах валютний курс базується на валютному паритеті - співвідношеннями між валютами в порядку, встановленим законодавством та коливається навколо нього.

Фіксований та плаваючий курси

Сучасний етап розвитку гршово-валютних відносин характеризується множинністю валютних курсів. Відбувається постійний пошук найефективніших засобів щодо стабілізації та регулювання валютних курсів. Так, системі золотого стандарту, відповідали фіксовані валютні курси, паперово-грошовому обігу притаманні плаваючі курси. Існують і так звані змішані курси.

Фіксовані валютні курси передбачають наявність твердих зареєстрованих паритетів, що покладені в основу валютних курсів і підтримуються державними валютними органами. Фіксованими бувають:

 Реально фіксовані курси, що спираються на золотий паритет і допускають відхилення валютного курсу від золотого паритету в рамках "золотих точок" (можливо лише при золотомонетному стандарті);

 Договірно фіксовані курси, які сприраються на погоджений еталон - офіційну ціну золота, або на поєднання золота та певних валют, чи на одну або кілька валют.

Оскільки реально фіксовані курси були притаманні системі золотомонетного стандарту, яка відійшла в історію, особливу увагу слід приділити договірно фіксованим курсам.

Договірно фіксовані курси називаються також "зв"язаними" курсами, і в свою чергу, поділяються на:

- Ординарні валютні курси, прив"язані до СДР (спеціальні права та запозичення). Це курси валют Лівії, М"янми, Сейшельських островів, Раунди (всього 4 країни);

- Ординарні валютні курси, прив"язані до долара США. Це курси валют Аргентини, Сирії, Іраку, Панами, Венесуели, Нігерії, Оману, Литви, Туркменії, Гаїті, Гондурасу, Анголи, Ямайки та ін (всього 14 країн);

- Ординарні курси прив"язані до валют інших країн. До марки ФРН прив"язаний курс валюти Естонії, до ранду ПАР - курси валют Намібії, Лесото, Свазіленду; до російського рубля - курс валюти Таджикістану (всього 7 країн);

- Кошиковий курс. Прив"язаний до штучно побудованих комбінацій валют основних торговельних країн. Це валюти Австрії, Алжиру, Фінляндії, Кіпру, Швеції, Ісландії, Угорщини та ін.;

- Валютний курс оснований на системі змінного паритету, коли держава встановлює твердий валютний курс по відношенню до базової валюти, проте зв"язок між динамікою валютних курсів не автоматичний, а встановлюється за спеціальною формулою, яка враховує різницю в темпах зростання цін. Це валюти Бразилії, Чилі, Мадагаскару, Португалії.

Фіксовані валютні курси використовуються за наявності в країні кризових явищ, при нестабільній економіці, коли використання подібного режиму валютного курсу забезпечує більш низькі темпи інфляції. Багато країн, які виходили з криз, на певних етапах економічного розвитку дотримувались саме такого режиму своєї валюти.

Другим різновидом валютних курсів, що використовуються в сучасних грошово-валютних відносинах, є досить поширена система плаваючих курсів, за якої взагалі відсутні валютні паритети.

Плаваючі валютні курси, які змінюються під впливом попиту та пропозиції на ринку, можуть, у свою чергу, використовувати такі режими:

 Незалежне плавання (курс валюти формується на девізних ринках при помірних інтервенціях центральних банків). Таку різновидність використовують деякі розвинуті країни та країни, що розвиваються. Серед них США, Японія, Великобританія, Італія, Канада, Індія, Філіппіни, Азербайджан (всього 59 країн). Успішне використання цього режиму можливе за умов економічної та політичної стабільності, повної відсутності інфляції або незначного її рівня, усталеної макроекономічної політики;

 Кероване (регульоване плавання), яке подібне до незалежного плавання, однак при більшому втручанні центральних банків (валюти Ізраїлю, Туреччини, Росії; України, КНР, Югославії, Польщі, Словенії та ін. (всього 36 країн)). Режим керованого плавання, що має назву змішаного, полягає в тому, що держава вибирає валютний режим з урахуванням конкретної економічної ситуації, намагаючись подолати абсолютизацію жорсткого фіксування чи вільного плавання. Змішаний валютний курс, іншими словами, можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс. Однією з форм такого контролю є введення так званого курсового валютного коридору - встановлення максимального і мінімального значення відхилення валютного курсу.

Для здійснення цієї політики, при якій втручання держави покликано пом"якшувати різкі коротко- та середньострокові коливання валютного курсу, необхідна наявність значних валютних резервів. При цьому чим менш стабільна економіка даної країни, тим значніші мають бути державні валютні резерви. Успішне використання режиму регульованого плавання потребує наявності солідної матеріальной та методичної бази для прогнозування валютного курсу, високого ступеня професіоналізму і відповідної підготовки. В противному разі його використання може призвести до колосальних матеріальних та фінансових втрат;

 Змішане плавання по відношенню до однієї валюти. Даний курс національної валюти використовують Бахрейн, Саудівська Аравія,