Аналіз менеджменту ВАТ Сумсільмаш

обробка циліндричних та конічних колес в осевій установці черв’ячного колеса при токарних і зубооброблюючих операціях. другий етап технологічного процесу вироблення черв’яків та черв’ячних колес має свої специфічні особливості, які не зустрічаються в інших видах передач.

Обробка заготовок черв’яків і черв’ячних колес виконується на універсальних токарних і карусельних станках. Для обробки глобоїдних черв’ячних пар ліпше використовувати гідрокопіювальних пристроїв або спеціальних поворотних супортів.

Технологія збирання машин

Основними організаційними формами збирання є стаціонарна та подвижна. На аналізуємому заводі використовується друга форма збирання, при якій збираємий виріб послідовно переміщається по всім збиральним постам, на кожному з яких виконують певні операції.

РОЗДІЛ 3

Дослідження зовнішнього середовища

До цього моменту ми розглядали основні змінні від яких залежить успіх організації, акцентирувавши увагу на факторах, діючих внутрі організації. Однак успіх підприємства рішучим образом залежить також від сил, зовнішних по відношенню до організації та діючих в глобальному зовнішньому середовищі. У сьогоденному складному світі для ефективного виконання управлінських функцій необхідно зрозуміти дію цих зовнішних факторів.

Роль аналізу зовнішнього середовища – це відповідь на три конкретних питання:

1. Де зараз знаходиться організація ?

2. Де повинна знаходитись організація в майбутньому ?

3. Що повинно зробити керівництво, щоб організація перемістилась з того положення, де вона знаходиться зараз, до того положення, де її хоче бачити керівництво ?

При дослідженні впливу зовнішнього середовища на організацію важливо розуміти, що характеристики середовища відмінні, але в той же час пов’язані з її факторами. Характеристики взаємозв’язаності, складності, рухливості та невизначеності описують фактори як прямого, так і непрямого впливу. Ця залежність стане розумілішою при дослідженні основних факторів в середовищі прямого впливу: постачальників, законів, конкурентів споживачів.

3.1 Основні споживачі продукції підприємства

Багато економістів сприймають точку зору відомого спеціаліста по управлінню Пітера Ф. Друкера, відповідно до якої єдина ціль бізнесу – створювати споживача. Під цим розуміється слідуюче: саме виживання та виправдовування існування організації залежіть від її можливості знаходити споживача результатів її діяльності та задовольняти його запити.

Значіння споживача для бізнесу безперечне. Споживачи, вирішуючи, які товари та послуги для них бажані та по якій ціні, визначають для організації практично все, що відноситься до результатів її діяльності. Тим самим необхідність задоволення потреб покупців впливає на взаємодію організації з постачальниками матеріалів.

Той факт, що продукція підприємства ВАТ “Сумсільмаш” має сільськогосподарське направлення робить список її споживачів дуже об’ємним. Організація має споживачів у 19 областях України:

1. Сумська.

2. Полтавська.

3. Вінницька.

4. Чернигівська.

5. Черкаська.

6. Одеська.

7. Тернопільська.

8. Харківська.

9. Запорізька.

10. Ровенська.

11. Днепропетровська.

12. Київська.

13. Житомирська.

14. АРК.

15. Симферополь.

16. Хмельницька.

17. Кировоградська.

18. Волинська.

19. Львівська.

а також у Білгородській області в Росії та Молдавії.

Серед споживачів продукції ВАТ “Сумсільмаш” найбільшу частку займають колгоспи.

Рис. 3.1. Об’єм споживання продукції по областях в 2001 році, тис. грн.

Як видно з діаграми серед всіх останніх споживачів виділяються три основні: Суми, Київ, Днепропетровськ. Вони складають відповідно 22 %, 21%, 19 %. Перспективними споживачами залишаються Чернигів та Запоріжжя. Серед факторів такого розподілу споживачів треба виділити територіальне розміщення підприємства ВАТ “Сумсільмаш” (Суми), та масштабність областей-споживачів (Київ, Днепропетровськ).

Серед вимог споживачів до продукції підприємства слід виділити високу зносостійкість, низьку ціну та високу якість.

3.2 Аналіз конкурентного середовища

Керівництво кожного підприємства чітко розуміє, що якщо не задовольняти потреби споживачів так же ефективно, як це роблять конкуренти, підприємству довго не продержатися на ринку. У більшості випадків не споживачі, а як раз конкуренти визначають, які результати діяльності можна продати та яку ціну можна запросити.

Важливо розуміти, що споживачі – не єдиний об’єкт суперництва організацій. Останні можуть також вести конкурентну боротьбу за трудові ресурси, матеріали, капітал і право використовувати певні технічні винахідництва. Від реакції на конкуренцію залежать такі внутрішні фактори, як умови та оплата праці та характер відносин між керівниками і підлеглими.

ВАТ “Сумсільмаш” має широке коло конкурентів.

У галузі сільськогосподарського машинобудування працюють 100 підприємств і 17 інститутів, підпорядкованих Міністерству промислової політики України. В останні роки до створення техніки для села приступили і 30 конверсійних заводів. Якщо в 1992 році Україна виробляла лише 32 % машин, що охоплюють весь технологічний процес (від оранки поля до переробки й упакування готової продукції), то сьогодні частка вітчизняної техніки на цьому ринку перевищила 70 %. Цьому факту багато в чому сприяла “Національна програма виробництва технологічних комплексів, машин і устаткування для сільського господарства, харчової і переробної промисловості на 1992 - 1997 роки”.

Було розроблено понад 1200 найменувань нової техніки. З них впроваджено у виробництво 420 машин, які не вироблялися раніше в Україні; 472 машини, які раніше вироблялися по суті, створені заново. Ще 366 найменувань є поки що в одиничних зразках. З’явилися нові машини для рослинництва і тваринництва. Багато українських розробок відповідають світовим стандартам і конкурентоспроможності на зовнішньому ринку. Так, сівалки точного висіву експортуються в Польщу, Німеччину, інші європейські країни.

Сьогодні забезпечення тракторами народного господарства України складає 75,1 % від його потреби. Парк нараховує 393,1 тис. машин, а потреба в них – 510 тис.

Для вирішення стратегічних завдань усі заводи, зайняті в тракторному виробництві, об’єдналися в асоціацію “Укртрактор”. Основними складальними підприємствами є Харківський тракторний завод і дніпропетровський “Південний машинобудівний завод”.

Уже розроблено майже всі типи тракторів, необхідних для агропромислового комплексу. На ХТЗ готовий до виробництва легкий трактор потужністю 35 к.с., розпочато випуск трактора в 50 к.с.

Останнім часом у аграріїв з’явився попит на особливо потужні трактори, які дають змогу використовувати комбіновані широкозахватні агрегати, що скорочує терміни польових робіт. тому харків’яни взялися за створення колісного трактора в 210 к.с. і гусеничного в 250 к.с. Оскільки річна потреба в останньому класі машин не перевищує 1000 штук, винаходити власний велосипед економічно недоцільно. Вирішено організувати спільне виробництво для випуску іноземної моделі. Тендер за участю чотирьох закордонних фірм виграла американська фірма “Кейс”, яка запропонувала відносно недорогий трактор (140 тис. дол. США) і вигідні для української сторони умови. На відміну від багатьох інофірм, “Кейс” не ставить роботу СП у залежність від реалізації в Україні власної продукції і готова інвестувати у виробництво комплектуючих в Україні. За чотири роки їх кількість у комбайні досягне 80 %.

Ахілесовою п’ятою українського тракторобудування є двигуни. Більшість з них розроблено на Харківському заводі тракторних двигунів (ХЗТД). Двигуни під трактор від 100 до 200 к.с. створюються харківським заводом “Серп і молот”. Щоб перейти на сучасну технологію виробництва двигунів, українські підприємства повинні повністю змінити технологічні лінії.

Тому стратеги сільськогосподарського машинобудування намічають два шляхи: використовувати у вітчизняних двигунах деякі імпортні комплектуючі (вкладиші, паливні насоси, форсунки тощо) і створювати спільні із зарубіжними партнерами виробництва двигунів. У даний час вивчається можливість створення двох українсько-німецьких СП: на ХЗТД із фірмою “Манн” і на заводі “Серп і молот” із фірмою “Дойтц”. Остання поставляє в Україну 3000 своїх готових двигунів для тракторів потужністю 150 і 160 к.с.

В останні роки в Україні відійшли від стандартного підходу до комбайнобудування. Досвід показав, що для кожної кліматичної зони з її особливостями землеробства потрібен свій комбайн. На жнивах 1997 року працювали комбайни різних класів (майже всі імпортні): 840 “Джон Дір”, 20 Кейс, 20 “Вестерн”, 20 “Масей Фергюсон”, 13460 “Дон”, “Домінатор”, 130 “Нью Холланд”, 2760 “Єнісей” і “Сибіряк”, 68420 “Нива” і “Колос”, 30 “Бізон”, 300 МДВ, 200 “Сампо”.

На заводі “Рівнесілмаш” створено українсько-німецьке СП з випуску комбайнів МДВ-525. Цей проект дуже привабливий для української сторони, оскільки до нього можна залучити 30 вітчизняних підприємств, що працюють над створенням комбайна “Лан”. Вони могли б освоїти виробництво запчастин відразу для трьох комбайнів – “Лан” і двох німецьких МДВ, що привело б до уніфікації вузлів усіх трьох машин ї зниження їхньої собівартості. Передбачається, що частка українських комплектуючих в імпортних машинах за декілька