Виробничо-торговельна діяльність підприемства

продуктивності праці і збільшенні об’єму виробництва. Автори робіт по науковому управлінню висунули і обгрунтували такі наукові положення:

- використання наукового аналізу для визначення найкращих засобів досягнення цілей і рішення конкретних задач;

- необхідність забезпечення працівників ресурсами, які необхідні для ефективного виконання задач.

Існують такі найважливіші концепції, які внесли суттєвий внесок в розвиток сучасної теорії і практики управління:

- наукове управління;

- адміністративне управління;

- управління з позицій психології і людських відносин;

- управління з позицій науки про поведінку.

Крім цього, існують тринадцять наукових підходів до управління, які отримали свій розвиток в сучасних умовах - це системний, комплексний, інтеграційний, маркетинговий, функціональний, процесний, відтворювальний, нормативний, кількісний, адміністративний, ситуаційний, поведінковий підходи.

На досліджуваному підприємстві використовуються:

1. Системний підхід. Від передбачає, що керівники підприємства повинні розглядати організацію як сукупність взаємозв’язаних елементів, таких як люди, структура, задачі та технологія, які орієнтовані на досягнення різноманітних цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища.

Найважливіші принципи системного підходу:

- процес прийняття рішень повинен починатись з виявлення і чіткого формулювання певних цілей;

- необхідно розглядати всю проблему як ціле, як єдину систему і виявляти всі наслідки і взаємозв’язки кожного рішення;

- необхідні визначення і аналіз можливих альтернативних шляхів досягнення мети;

- цілі окремих підсистем не повинні вступати в протиріччя з цілями всієї системи.

При застосуванні системного підходу на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри входу - продукції або послуги: що виробляти, з якими показниками якості, з якими витратами, для кого, в які строки, кому продавати і за якою ціною. На ці питання відповіді даються одночасно. Вихід повинен бути конкурентоспроможним по нормативам.

Потім визначаються параметри входу: які необхідні ресурси та інформація для процесу. Потреба в ресурсах та інформації прогнозується після вивчення організаційно-технічного рівня виробництва підприємства (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці і управління) та параметрів зовнішнього середовища.

2. Ситуаційний підхід передбачає, що придатність різноманітних методів управління визначається ситуацією. Поскільки існує велика кількість факторів як в організації, так і в зовнішньому середовищі, не існує єдиного найкращого способу управління підприємством. Самим ефективним в певній ситуації є метод, який найбільше відповідає певній ситуації. Ситуація - це певний набір обставин, які впливають на функціонування підприємства в певнич час. Використовуючи ситуаційний підхід, керівництво може зрозуміти, які методи і засоби є найкращими для досягнення цілей організації в певній ситуації.

Ситуаційний підхід передбачає визначення основних внутрішніх та зовнішніх факторів, які впливають на функціонування підприємства. Для практичних цілей керівники розглядають тільки ті фактори, які впливають в кожній конкретній ситуації.

3. Процесний підхід визначає управління як процес, в якому діяльність, що направлена на досягнення цілей підприємства, розглядається не як одночасна дія, а як серія безперервних дій - функцій управління. Оптимальний набір функцій включає: планування, організацію, мотивацію, керівництво, координацію, контроль, комунікацію, оцінку, прийняття рішень, підбір персоналу.

4. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію керуючої підсистеми при рішенні будь-яких задач на споживача. Пріоритети вибору критеріїв маркетингу :

- підвищення якості продукції та послуг у відповідності до вимог споживачів;

- економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості;

- економія ресурсів у виробництві за рахунок фактора масштаба виробництва, науково-технічного прогресу, застосування системи менеджменту.

5. Адміністративний підхід. Його суть полягає в регламентації функцій, прав, обов’язків, нормативів якості, витрат, тривалості, елементів системи менеджменту в нормативних актах (накази, розпорядження, стандарти, інструкції, положення та ін.).

Дослідження будь-якого підприємства передбачає виявлення і вирішення різноманітних економічних, соціальних та інших проблем.

Дослідження внутрішнього потенціалу та зовнішнього середовища в даній роботі будемо проводити такими методами:

1. Метод порівняння дозволить оцінити роботу їдальні, визначити відхилення від планових показників, встановити їх причини і виявити резерви. Основні види порівнянь, які застосовуються при аналізі – це звітні показники з показниками попередніх періодів; показники роботи за кожен день.

2. Індексний метод застосовується при вивченні складних явищ, окремі елементи яких невимірні. Як відносні показники, індекси потрібні для оцінки виконання планових завдань для визначення динаміки явищ і процесів.

3. Балансовий метод передбачає співставлення взаємозв’язаних показників господарської діяльності з метою підвищення ефективності виробництва. Зв’язок між окремими показниками виражається в формі рівності підсумків, одержаних в результаті різних співставлень.

4. Метод елімінування дозволить виділити вплив одного фактору на узагальнюючі, виключає дію других факторів.

5. Графічний метод є засобом ілюстрації господарчих процесів і визначення ряду показників і оформлення результатів аналізу. Графічне відображення економічних показників розподіляється по призначенню (діаграми, порівняння, хронології), а також по способу побудови ( стовпчикові, кругові, лінійні, координатні).

6. Функціонально-вартісний аналіз – це метод системного дослідження, який застосовується по призначенню об’єкту з метою підвищення корисного ефекту на одиницю сукупних витрат за життєвий цикл об”єкту. Особливості проведення цього аналізу заключається у встановленні доцільності набору функцій, який повинен виконувати проектований об’єкт в конкретних умовах, або необхідності функцій існуючого об’єкта.

7. Економічно-математичний метод застосовується для вибору найкращих варіантів.

1.2. Стратегічні напрямки удосконалення виробничо-торговельної діяльності підприемства громадського харчування

Стратегія - це генеральна програма діяльності підприємства, в основі якої лежить визначення основних, довгострокових цілей і задач, розробка напрямків його діяльності, визначення необхідних ресурсів для досягнення поставлених цілей і порядку їх використання.

Загальна (генеральна) стратегія розвитку підприємства зв’язана з діяльністю підприємства в цілому, використанням всіх видів ресурсів і орієнтована на виконання його головної цілі. Виробничі (допоміжні) види стратегій забезпечують реалізацію генеральної стратегії підприємства по окремим напрямкам його діяльності (маркетингова, фінансова, виробнича та ін.), видам діяльності (стратегія основної діяльності, що пов’язана з реалізацією товарів і обслуговуванням споживачів, стратегія неторгової діяльності - ремонтно-будівельної, транспортної, виробничої та ін.) , використанню окремих видів ресурсів (стратегія формування і використання трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, фінансових ресурсів та ін.).

Розробка стратегії виробничо-торгової діяльності підприємства на споживчому ринку здійснюється в декілька етапів:

1. Аналіз інформації про стан ринку, виробничо-технічні можливості підприємства.

2. Визначення цілей стратегій, ключових проблем розвитку підприємства.

3. Розробка прогнозів, їх оцінка і вибір оптимального варіанту.

4. Оцінка і вибір оптимального варіанту прогнозів.

5. Розробка програми дій.

На першому етапі повинен бути проведений аналіз зовнішнього середовища функціонування підприємства і його виробничо-технічних можливостей.

Для цього необхідно оцінити виробничо-технічні можливості підприємства, його конкурентоспроможність, проаналізувати можливість використання внутрішніх резервів і ресурсів підприємства для підвищення ефективності його функціонування, а також вивчити та дослідити такі питання:

- розмір платоспроможного попиту споживачів на продукцію їдальні;

- фактичний та можливий попит на послуги, які підприємство надає, а також на ті, які може надавати споживачам;

- ступінь освоєння ринку конкурентами, місце підприємства на ринку продукції та послуг громадського харчування;

- рівень розвитку маркетингової діяльності підрозділу;

- контингент споживачів їдальні.

Підсумком першого етапу розробки стратегії підприємства є отримання інформації, яка дозволяє дати оцінку сучасної обстановки, в якій функціонує підприємство, оцінити його конкурентоспроможність і визначити найбільш вирогідні напрямки його подальшого розвитку.

Другий етап розробки стратегії пов’язаний з визначенням цілей і ключових пробем розвитку підприємства.

Цілі стратегії повинні бути спрямовані не тільки на підвищення економічної ефективності використання матеріальних, фінансових, трудових ресурсів з метою збільшення долі ринку, об’єму продажів або росту прибутку, удосконалення процесу виробництва, але і на підвищення якості обслуговування, якості продукції громадського харчування, максимізацію зручностей