Розвиток і розміщення промислового комплексу України

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

Контрольна робота

на тему:

«Розвиток і розміщення промислового комплексу України»

Київ 1999

План:

1. Роль промислового комплексу у розвитку господарства України.

2. Структура промислового комплексу і її динаміка.

3. Територіальні особливості і специфіка розміщення галузей промислового комплексу України.

4. Висновки зондування території України по рівню промислового розвитку.

1. Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35 % населення, зайнятого у народному господарстві.

Промисловість як провідна ланка господарства України визначає рівень її економічного розвитку, спеціалізацію економіки, маштаби участі в територіальному поділі праці й інтенсивності територіально-економічних зв’язків.

2. Структура промислового комплексу:

1. Важка промисловість:

- машинобудівний комплекс,

- металургійний комплекс,

- хімічно-лісовий комплекс,

- промисловість будівельних матеріалів,

- паливно-енергетичний комплекс.

2. Легка промисловість.

3. Харчова промисловість.

Галузі промисловості 1990 р. 1998 р.

Вся промисловість 100,0 100,0

Електроенергетика 3,2 14,7

Паливна промисловість 5,7 11,5

Металургійна 12,6 24,7

Хімічна і нафтохімічна 6 6,5

Машинобудівна і металообробна 30,7 15,5

Лісова і деревообробна 2,9 1,7

Промисловість будівельних матеріалів 3,4 3,3

Легка промисловість 10,8 1,5

Харчова промисловість 22,6 15

Інші галузі 2,7 5,6

За радянський період розвитку економіки виробництво засобів виробництва (групи А) розвивалося найбільше, а його частка в загальному обсязі виробництва становила 71,2 % (1989 р.). Частка виробництва групи Б (виробництво предметів споживання) становила 28,8 %. З 1990 р. почалися структурні зміни, спрямовані на виробництво товарів народного споживання. У 1995 р. частка цієї ланки промисловості становила 30,8 %. Ці прогресивні зміни мають і негативні риси тому, що головний його чинник пов’язаний з найбільшими темпами зниження виробництва групи А. Особливо це стосується галузей, які не мають достатньої сировинної бази або є труднощі в її розвитку. Найбільший спад виробництва відбувається в нафтопереробній, хімічній та нафтохімічній, вугільній промисловості, чорній металургії, будівельній індустрії.

Незважаючи на те, що частка виробництва товарів народного споживання збільшується, загальний обсяг виробництва значно зменшується. Це пов’язано з загальною економічною кризою: важким фінансовом становищем, високим рівнем інфляції, розпадом господарських зв’язків з країнами близького зарубіжжя.

3. Промислове виробництво розміщене по території республіки нерівномірно. Найвища його просторова концентрація склалася в індустріально розвинутих областях з переважанням підприємств важкої промисловості (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька). Виділяються також Київська (включаючи м. Київ), Харківська, Одеська, Львівська та інші області, де основний обсяг промислового виробництва територіально зосереджений в обласних центрах.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) складається з групи галузей і підгалузей промислового виробництва, що спеціалізується на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердого мінерального, рідкого і газового палива, виробництві, передачі і використанні електроенергії й тепла. Структура ПЕК України формується з урахуванням паливно-енергетичного балансу, що склався, і відображає територіальну специфіку видобутку (виробництва) і споживання паливних та енергетичних ресурсів.

Паливна промисловість республіки складається із кам’яно- та будівельної, нафто- та газовидобувної, торф’яної та нафтопереробної галузей.

Вугільна промисловість представлена видобутком кам’яного та бурого вугілля. Вугільні шахти зосереджуються переважно у центральній і північних частинах Донецької та південній частині Луганської областей. Коксівне вугілля добувають головним чином у центральній частині Донецької області в районі Єнакієвого, Горлівки, Макіївки, Донецька, Красноармійська, Костянтинівки та інших міст, а також в Краснодарському та Кадіївському районах Луганської області. В Антрацитівському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області добувають більше енергетичного вугілля. Газ добувають переважно у Лисичанському районі.

Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенціальні можливості її видобутку можуть бути більшими.

Нині перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній частині України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського і Прилуцького родовищ, Сумській – на основі Охтирського і Качанівського родовищ і в Полтавській – на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радчанківського родовищ. Тут видобувають понад половину нафти в Україні. Друге місце займає Прикарпатська нафтогазоносна провінція, де працюють нафтогазовидобувні управління – Бориславнафтогаз і Долинонафтогаз. Поки що маштаби видобутку нафти невеликі через вичерпність засобів і недостатні пошукові роботи.

Нафтопереробна промисловість України представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонським, Бердянським, Дрогобицьким, Львівським і Надвірнянським нефтопереробними заводами.

Газова промисловість – наймолодша галузь паливної промисловості України.

Дніпровсько-Донецьку гозоносну область виявлено поряд з покладами нафти в Дніпровсько-Донецькій западні. Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні, на неї припадає 93,8 % видобутку газу країни. Основні радовища природного газу розташовані у Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Дрежелюбівське і Західнохрестищенське); Сумській (Рибальське, Качанівське); Полтавській (Солохо-Диканське); Дніпропетровській (Перещепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське) областях.

Торфова промисловість є однією з найдавніших галузей паливної промисловості. Основні родовища торфу зосереджені в Сумській, Чернігівській, Житомирській, Рівненській та Львівській областях.Видобуток його невеликий.

Електроенергетика є складовою частиною ПЕК. Вона впливає не тільки на розвиток народного господарства, а й на територіальну організацію продуктивних сил.

Усі електростанції України поділяють на чотири види. В основу поділу покладено ознаку використовуваного ресурсу:

• теплові електростанції, що працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі.Серед них вирізняють конденсаційні і теплоелектроцентралі;

• гідравлічні, що використовують відповідні гідроресурси і поділяються на гідроелектростанції, гідростимуляційні і припливні;

• атомні, які у вигляді палива використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи;

• електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії. Серед них найперспективнішими є вітрові, сонячні,тощо.

Основні ТЕС України розташовані в:

1. Донецьку:

- Луганська,

- Вуглегірська,

- Миронівська,

- Старобешевська,

- Слов’янська,

- Курахівська,

- Ізуєвська.

2. Придніпров’ї:

- Запоріжська,

- Криворіжська 1,

- Криворіжська 2,

- Придніпровська.

3. Харківській області:

- Зміївська,

- Готвольдовська.

4. Західній частині України:

- Добротвирська,

- Бурштинська,

- Калуська.

5. Вінницькій області:

- Ладижинська.

6. Київській області:

- Трипільська.

Основні гідроелектростанції розташовані на Дніпрі. Це – Дніпрогес, Кременчуцька, Каховська, Дніпродзержинська, Канівська і Київська. На Дністрі збудована Дністровська ГЕС – ГАЕС, у Закарпатській області – Тебле-Ріцька ГЕС. Крім них, на малих річках діють близько сотні електростанцій невеликої потужності, більші з них належать до державної енергосистеми. Збудовано каскади ГЕС на річках Рось (Корсунь-Шевченківська, Стеблеківська та ін.) і Південний Буг.

Специфічну роль відіграють гідроакумуляційні електростанції (ГАЕС):

• Київська,

• Дністровська,

• Запорізька (Дніпрогес 2).

За їх допомогою можна успішно вирішити проблему забезпечення споживачів електроенергією в пікові години.

Атомні електростанції Украіни:

- Чорнобильська,

- Рівненська,

- Хмельницька,

- Запоріжська,

- Південноукраїнська.

Металургійна промисловість є основою розвитку машинобудування,