займає експорт живих тварин та продукції тваринництва – 15,2%, в основному за рахунок м’яса і субпродуктів – 13,0%. Питома вага експортованих машин та устаткування складає – 12,7% (з них механічних – 12,1%, електричних – 0,6%).
На поставки продукції харчової промисловості також припадає 12,7% експорту (в тому числі виробів м’яса, риби – 5,6%, продуктів переробки плодів, овочів – 3,4%, цукру – 1,0%), продуктів рослинного походження – 10,3%, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 5,7%.
Триває процес зниження частки експортних поставок, які здійснюються за умови товарообмінних, тобто бартерних операцій. Товарообмінні операції підприємства області здійснювали з партнерами з 28 країн. За січень-листопад 1998 року питома вага експорту за бартерних умов склала 7,6% проти 17,7 відповідного періоду минулого року.
Найбільша питома вага від загального обсягу експорту серед товарів за умови прямого товарообміну у Російську Федерацію – 33,3%, Білорусь – 30,9%, Молдову – 14,7%, Туркменістан – 4,3%, Угорщину – 3,6%.
Питома вага бартерних (товарообмінних) операцій імпорту у порівнянні з відповідним періодом попереднього року зменшилась з 14,9% до 8,2%. Найбільші обсяги імпортних надходжень по бартеру здійснювались з Російської Федерації – 46,9% від загального обсягу бартерного імпорту області, Білорусі – 31,1%, Китаю – 4,6%, Італії – 2,3%, Угорщини – 2,0%.
5. Розміщення і показники економіки сільського господарства.
Агропромисловий комплекс Вінниччини включає в себе сировинну, переробну й обслуговуючу ланки. Його основна сфера – сільськогосподарське виробництво – посідає провідне місце в країні. Область характеризується, з одного боку – відносно високим рівнем інтенсифікації, а з іншого – зниженням темпів росту валової продукції протягом останнього десятиліття.
Таблиця 4. Посівні плащі сільськогосподарських культур в Одеській області за 1997 рік.
Вся посівна площа, тис. га Зернові культури Цукрові буряки Соняшник
44,5 32,8 0,2 7,4
Сільське господарство має зерново-тваринницький напрям з ши¬роко розвиненим садівництвом і виноградарством. Структура сільсь¬когосподарських земель така: понад 81 % припадає на ріллю, понад 13 % на пасовища і майже 1 % на сіножаті.
Таблиця 5. Наявність фермерських господарств в Одеській області.
Кількість господарств Площа сільськогосподарських угідь, тис. га У тому числі ріллі
Продовження таблиці 5.
1996 1997 1996 1997 1996 1997
4035 4257 61,3 69,4 56,3 64,4
Землеробство району продукує пшеницю, кукурудзу, соняшник та ін. Впроваджуються посі¬ви на поливних землях. В основному вирощують соняшник (пов¬сюдно), цукрові буряки (у північній частині). Культивуються ефі¬роолійні культури (казанлицька і червона троянди, ірис, лаванда, шавлія мускатна). Тут вирощують тютюн, гірчицю, лікарські росли¬ни, південні коноплі та овочево-баштанні культури: томати, бакла¬жани, кабачки, огірки, перець, дині, кавуни.
У районі поширені сади та виноградники. Найбільше плодів збирають в Одеській області. Виро¬щують кісточкові: абрикоси, вишні, черешні, сливи; зерняткові: яб¬луні, груші.
Тваринництво має молочно-м'ясний напрям.
Таблиця 6. Поголів’я худоби у фермерських господарствах в Одеській області.
Велика рогата У тому числі корови Свині Вівці та кози
1996 1998 1996 1998 1996 1998 1996 1998
Продовження таблиці 6.
2558 2061 1670 1575 2848 3053 5389 5309
Собівартість основної продукції сільського господарства нижча, ніж у середньому в Україні.
Таблиця 7. Виробництво продовольчих товарів.
Виробництво борошна, тис. т Виробництво цукру, тис. т Виробництво м’яса, тис. т Виробництво олії, тис. т Консерви, млн. ум. банок
95 96 97 95 96 97 95 96 97 95 96 97 95 96 97
264 239 202 234 212 42 25 19 13 54,4 31,3 32,2 102 59 43
У районі можна виділити такі сільськогосподарські зони:
• виноградницько-зерново-олійна з садівництвом і молочно-м'яс¬ним тваринництвом: південні райони області.
• зерново-олійна з виробництвом цукрових буряків і молочно-м'ясним тваринництвом: північні райони області.
• овоче-молочна приміського типу: навколо Одеси.
• виноградницько-тютюнова з молочно-м'ясним тваринництвом (вівчарством).
У районі зрошено багато земель. Татарбунарська – в Одеській та інші зрошувальні системи.
Одна з найважливіших ланок народногосподарського комплек¬су Одеської області – її курортно-рекре¬аційне господарство. Сприятливі кліматичні умови причорномор¬ської частини території, численні пляжі, тепле море, лікувальні грязі та мінеральні води різних типів визначають його державне та між¬народне значення. Найбільше значення мають бальнеологічні курорти Одеси.
В Одеській області – 43 санаторії і пансіонати з лікуванням, 16 будинків і пансіонатів відпочинку, турбази і дитячі табори. Функ¬ціонують курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз – За¬тока, Куяльницький та ін. Всі вони в Одеському рекреаційному ра¬йоні.
6. Проблеми та перспективи РПС
Одеської області.
Народногосподарський комплекс Одеської області переживає складний період, але враховуючи вищезгадані негативні тенденції області органи державної влади спільно з керівниками підприємств та організацій, науковцями та громадськістю продовжують роботу по поліпшенню ситуації в економіці області. Як перші кроки, запропоновано поступове якісне оновлення виробничого потенціалу. Тільки в 1998 році комплексно механізовано і автоматизовано 17 дільниць та цехів, введено в дію 2 механізовані потокові та одну автоматичну лінію, одну гнучку виробничу систему та 23 металорізальних верстатів з числовим програмним управлінням.
У січні 1999 року на підсумковій нараді за минулий рік голова обласної державної адміністрації окреслив основні стратегічні заходи по соціально-економічній стабілізації, які передбачають:
• збільшення обсягів реалізації готової продукції за грошові кошти;
• зростання дохідної частини бюджету та підвищення ефективності використання бюджетних видатків;
• підвищення рівня зайнятості населення та зменшення прихованих форм безробіття;
• зростання заробітної плати та поступове погашення заборгованості по виплаті зарплати і пенсій.
Досягнення стратегічних цілей передбачає формування чітких шляхів їх реалізації, спрямованих на пряму та опосередковану підтримку провідних галузей та підприємств області по нарощуванню обсягів виробництва та підвищенню його ефективності, зокрема:
• в машинобудівній – реконструкція підприємств, розширення виробництва та реалізації сільгосптехніки;
• в легкій промисловості – стабілізація виробництва та розширення випуску продукції на внутрішній ринок і ринки країн СНД;
• в енергетичній – розвиток малих генеруючих об’єктів, широкий розвиток енергозбереження в усіх напрямках і галузях;
• в будівництві – розвиток будівельних енергозберігаючих технологій, створення технологій будівництв;
• в м’ясній та молочній промисловості – розробка та реалізація механізмів стимулювання виробництва м’яса в приватному та громадському секторі, структурна перебудова м’ясо переробних підприємств, пошук та розширення ринкового збуту продукції;
• в цукровій галузі – реструктуризація галузі, залучення інвестицій, переробка цукру-сирцю, освоєння виробництва нових видів продукції в міжсезоння розширення зовнішніх ринків збуту цукру.
Чітке і послідовне виконання цих та інших важливих завдань розвитку господарства області дозволить впливати на хід подій, відслідковувати негативні тенденції і завчасно приймати коректні заходи по їх упередженню.
Висновок.
Одеська область має велике значення у вирішенні про¬блеми нафти в Україні. Опрацьовуються кілька варіантів транспорту¬вання нафти. Найоптимальнішими є доставка у порти Одеси танкер¬ним флотом з країн Близького Сходу й південного Середземномор'я, перевантаження її в Одесі й перекачування нафтопроводами на нафтопереробні заводи Херсона, Кременчука й Лисичанська. Част¬ково нафта перероблятиметься на Одеському нафтопереробному заводі, для чого потрібна його реконструкція. Ця схема транспор¬тування нафти забезпечуватиме економічну незалежність України завдяки можливості закупівлі нафти в багатьох державах і тран¬спортування її безпосередньо в Україну без транзиту через інші країни. Мережа нафтопроводів здатна транспортувати нафту з Оде¬си по Україні. Однак потрібно будувати другу нитку нафтопрово¬ду, посилювати ряд нафтопроводів для великого обсягу нафти – Одеса – Снігурівка (з 19 до 45 млн. т) і Снігурівка – Кременчук (з 26 до 37 млн. т), а також переобладнувати польові станції для реверсу нафти.
Перспективним для результативного геологічного пошуку і геоло¬гічної розвідки є шельфи Чорного та Азовського морів, де, як свідчать попередні дослідження, зосереджені значні й доступні для промисло¬вого використання мінерально-сировинні ресурси. Тут виявлено 11 родовищ газу та газоконденсату, майже 50 перспективних нафто і газових площ поклади залізної руди, численні поклади важких мета¬лів – магнетитові, ільменіт-рутилцирконієві та ін. За попередніми оцінками, запаси нафти у шельфі Чорного моря становлять 7 млрд.