Современный французский язык

РОЗДІЛ 2 . КОМУНІКАТИВНІ ТИПИ БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ.

1.1. РОЗПОВІДНО – ПИТАЛЬНІ БСР .

Раніше на матеріалі французької мови вивчалися лише розповідні безсполучникові складні речення . При цьому були визначені наступні структурні особливості БСР : 1. анафоричне вживання членів ; 2. варіації порядку слів ; 3. взаємовідношення значень модально-часових планів дієслів- присудків; 4. порядок розташування частин БСР; 5. наявність загальних членів ; 6. особливі значення дієслів – присудків першої частини безсполучникового комплексу ; 7. розділова пауза та особливий інтонаційний рисунок першого елементарного речення . Однак , ні одна з вказаних ознак не є загальною для усіх різновидів безсполучникового складного розповідного речення.

Включення питальних речень до складу безсполучникових комплексів призводить до створення одно- та різнокомунікативних типів БСР , що мають свої змістові та структурні характеристики. Структурна схожість безсполучникових та складносурядних речень виявляється в тому,що симетрія та асиметрія предикативних частин обумовлена їхнім комунікативним змістом .

Просте розповідне та питальне речення структурно протиставляються на основі прямого та зворотного порядку слів , граматично детермінованого засобу вираження комунікативної настанови . Типові різнокомунікативні безсполучникові комплекси утворюють асиметричні структури . У випадку , коли питання реалізується інтонацією або зворотом “ est-ce que “ , маємо симетричну конструкцію типу Р+П ( розповідь + питання ).

1. Voila une belle journee; est-ce que nous passerons entre les rameaux mouilles des bois ? [ Tillier. Mon oncle ; 99 ].

2. En attendant , j’offre une gite au sergent a la maison ; tu ne me desapprouveras pas ? [ Tillier. Mon oncle; 101 ].

У наведених прикладах питальна частина розташована ближче до припустимої відповіді, тобто наприкінці речення . Ця особливість властива більшості різкомунікативних речень. Для розповідно-питальних речень фіксований порядок розташування частин виступає визначальним . Однак, іноді питальне речення може займати перше місце :

1. Verra-t-on naitre prochainement une Europe monetaire a deux vitesses ; beaucoup sont aujourd’hui convaincus que l’hypotese est solide [ Le point ; 48 ].

2. Ainsi l’homme au physique de play-boy, le leader populiste qui promettait de faire entrer le Bresil dans une modernite liberale pure et dure n’etait-il qu’un escroc megalomane ; il fallut quelque temps a l’opinion pour s’en convaincre

[ Le point; 60 ].

3. De quoi s’agissait-il , au fond; d’atteindre Folcoche [ Bazin. Vipere; 108 ].

4. Pourquoi donc le riche serait-il plus heureux que le pauvre ? il ne travaille point,il n’a pas le plaisir de se reposer [ Tillier. Mon oncle ; 66 ] .

5. Que me racontes-tu la ? il ne s’agit que de quelques coups de pioche

[ Tillier. Mon oncle ; 113 ].

Наведені приклади 1 і 2 ближче до діалогічної єдності питання – відповідь . Автори статей ставлять запитання і самі на них відповідають , надаючи читачам право на роздуми , на згоду або незгоду з їхніми доводами . Ці речення відносяться до типу невласно-прямої мови .

У наведеному прикладі 3 в початковому питальному реченні загальна цільова настанова є зміщеною , і воно отримало розповідну спрямованність з сильним афективним відтінком .

У прикладі 4 питання займає перше місце , тому що співвідношення питально-розповідних речень відповідає діалогічній єдності . Різниця лише у тому, що питання і відповідь належать одній персоні . Питання передає негативну оцінку того суб’єкта мовлення , що говорить . Висування питального речення на перше місце зв’язано у данному випадку з емоційно-експресивними особлівостями висловлення ( чому багатий повинен бути щасливішим за бідного ? якщо він не працює , він не повинен знаходити задоволення у відпочинку ).

Питання у даних випадках перетворюється на риторичне . Підкреслюється емоційна реакція автора слів . Розповідне речення мотивує зміст риторичного питання . При цьому комунікативна функція змінює свою цінність , але асиметрична побудова між першим та другим реченнями зберігається .

В прикладі 5 висування питального речення на перше місце використовується тільки як стилістичний прийом. Друге розповідне речення приєднує до питання на відповідь, а лише уточнення .

Зустрічаються конструкції моделі Р + П , в яких питання висувається на перше місце , щоб мотивувати значення наступної розповідної частини .

Такі речення містять умовно-наслідкові відносини . Умова виражається у вигляді питання . Перше речення, якщо взяти його окремо , містить справжнє питання , комунікативно відкриту структуру , яка повинна бути завершена відповіддю :

Vous voulez savoir qui c’est ? je vous le dirai , c’est vous [Arsene Lupin; 90 ].

Отже ,питання у різнокомунікативних БСР займає початкову позицію : а) коли питання є зв’язаним з емоційно-експресивними особливостями , і співрозмовник , що ставить це питання на перше місце , немовби закликає другого співрозмовника до роздумів та формування свого висновку; б) у безсполучникових складних комплексах з умовно-наслідковими відносинами . При цьому комунікативна різниця між предикативними частинами комплексу стає більш слабкою ( Мінкін , 1974 ; 84 ).

У розповідно-питальних реченнях з постпозицією питання можуть бути різні змістові відносини . Представниками простішого типу БСР з дієсловами мовлення в розповідній частині є структури з прямою мовою.

Le baron s’avanca vers Lupin et lui dit toujours avec le meme flegme : “ Qui etes-vous ?” Lupin eclata de rire “ Quel interet cela peut-il avoir en l’occurrence ? “ [ Arsene Lupin ; 92 ].

У таких конструкціях перше речення є семантично незавершеним і шукає опору в другому реченні .

Іноді роздуми автора розповіді , оформлені у вигляді питання прямої мови , виражають його занепокоєність діями героїв або своїми власними .

1. Il pensa a leur dialogue a l’oree du bois : est-ce qu’il n’etait pas ridicule de la juger comme une creature du diable , est-ce qu’une veritable sorciere eut pleure ? [ Clavel. Saison; 111 ].

2. Je ne sais pas , en verite , pourquoi l’homme tient tant a la vie ; que trouve-t-il dans cette insipide succession des nuits et des jours , des hivers et des printemps ? [ Tillier. Mon oncle; 19 ].

Такі речення являють собою невласно-пряму мову . Зовні вони оформлені за типом прямої мови , але за змістом не є такими і частіше над усе відображують позицію автора , його ставлення до ситуації, що склалася .

У наведених вище прикладах автор немов запрошує свого читача до дискусії про життя. Після питання він дає свій варіант відповіді на нього :

Toujours le meme ciel , le meme soleil ; toujours les memes pres et les memes champs jaunes ; toujours les memes discours de la couronne[Tillier. Mon oncle; 19 ].

Питальні речення , що входять до конструкції невласно-прямої мови , звичайно не потребують безпосередньої відповіді , тому що вони або не адресовані конкретній людині, або адресовані читачеві , з яким автор встановлює зв’язок і робить свідком подій, що відбуваються .

A douze ans il a attaque ses parents en justice pour obtenir le droit de s’en separer legalement.Un proces etonnant et detonant:jusqu’ou doit aller la protection de l’enfant,jusqu’ou la defense de la famille?[ Le point; 30 ].

В художній літературі та в мовленні можна зустріти БСР

“ переривчастої структури “ ( Мінкін , 1974; 89 ) . У змістовому та структурному плані ці речення є більш незалежними , ніж частини безсполучникового комплексу повного засобу вираження .

Depuis deux ans…deja deux ans !.. savez-vous ce que c’est? nous vivions affubles d’hypocrisie et de loques …[ Bazin. Vipere ; 50 ].

В даному прикладі питання в середині безсполучникового комплексу з переривчастою структурою може розглядатися як питальне речення , а також як використане для привернення уваги за типом “ entendez-vous? voyez-vous? “ Якщо аналізувати цей варіант функції питального речення ,то наведений комплекс не є БСР типу Р + П,а розповідним безсполучниковим складним реченням.

Цікавим є варіант типу Р + П , в якому міститься додаток – іменник з узагальнюючим значенням .

Et votre alezan brule? je suis bien etonne de ne point le voir la ; serait-il indispose , par hasard? [ Bazin. Vipere; 70].

У подібних реченнях простежуються підрядні атрибутивні відносини . У вище наведеному безсполучниковому розповідно-питальному реченні спостерігається присутність відносно-визначальної підрядності , при якій головне речення семантично залежить від підрядного , а підрядне граматично залежить від головного .

У складному реченні , як і в простому , атрибутивні підрядні та апозитивні відносини розрізняються на основі принципу синтаксичної ієрархії – рівноваги . Без цієї синтаксичної рівноваги неможливо встановити апозицію між реченнями :

Il est vrai que j’etais devant lui ; il commence a me craindre : quel scandale ce petit meneur ne pourrait-il point declancher ? [Bazin.Vipere; 82 ].

У даному БСР типу Р + П апозицію між головним та підрядним реченнями характеризує займенниковий зворот першої частини складної єдності . Питання пов’язано з повідомленням , яке містить розповідне речення , і є прямим наслідком його фактів .

1. Il me vient une excellente idee ; auriez-vous