Організаційно-правові форми підприємств

Реферат

на тему

Організаційно-правові форми підприємств

Тернопіль-2004

ЗМІСТ

1. Поняття „підприємство”

2. Класифікація організаційно-правових форм підприємств залежно від форм власності

3. Організаційно-правові форми підприємств залежно від способів роз¬межування в підприємствах окремих форм власності і уп¬равління майном

Список використаної літератури

1. Поняття підприємства

Поняття підприємство є узагальнюючим, або збірним. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарсь¬кого права стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, дане поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає про¬мислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торгові та інші підприємства.

Підприємство як соціально-економічний і правовий інсти¬тут має певну сукупність економічних, організаційних і юри¬дичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт права. За допомогою цих ознак, систематизованих статтею 1 Закону «Про підприємства в Україні», уніфікова¬но визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

Закон визначає, що підприємство є основною організацій¬ною ланкою народного господарства України. Ця організа¬ційна ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської («бізнесової») організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об'єдну¬ють свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення основ¬на ланка, з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, так званих тіньових структур тощо), а з іншо¬го, – від суб'єктів господарського права, які не належать до основної ланки: об'єднань підприємств, фінансових посе¬редницьких інститутів, органів управління економікою.

Закон також визначає, що підприємство – це господарю¬ючий суб'єкт. Суть визначення господарюючий суб'єкт по¬лягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудо¬вим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює вироб¬ничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Термін гос¬подарюючий говорить, що підприємства належать до комер¬ційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій – релігійних, об'єднань гро¬мадян тощо).

Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як то¬варовиробника. Юридичний аспект даного визначення по¬лягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї госпо¬дарської діяльності «має право власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України» (ст.27 Закону «Про підприємства в Україні»).

Нарешті, підприємство – це статутний господарюючий суб'єкт. Статут підприємства як локальний акт господар¬ського законодавства нормативне визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також виз¬начає межі спеціальної правоздатності підприємства як юри¬дичної особи. Це один з найважливіших правових актів підприємства, тому стаття 9 Закону «Про підприємства в Україні» спеціально зазначає обов'язкові і альтернативні пункти, які включаються до статуту підприємства.

Підприємство має необхідне для господарюючого суб'єкта майно – основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності або повного господар¬ського відання). Це майно юридичне відмежоване, як пра¬вило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб'єктом права. Основні і оборотні кош¬ти знаходяться на самостійному бухгалтерському балансі, гроші – на розрахунковому рахунку підприємства в банку.

Підприємство с самостійним суб'єктом права. З одного боку, закон визначає його компетенцію (права та обов'яз¬ки) як господарюючого суб'єкта, з другого – зазначає, що підприємство с юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб (стаття 1 Закону «Про підпри¬ємства в Україні»). Цим підприємство суттєво відрізняється від об'єднань підприємств (господарських об'єднань), до складу яких входять юридичні особи.

Як господарюючий суб'єкт з правами юридичної особи підприємство починає діяти від дня його державної реєст¬рації.

Таким чином, підприємство – це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому зако¬ном порядку для здійснення господарської діяльності з ме¬тою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, ро¬ботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, с юридичною особою, мас самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках.

2. Класифікація організаційно-правових форм підприємств залежно від форм власності

Цивільний Кодекс України у Статті 83 дає такі основні Організаційно-правові форми юридичних осіб:

1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

2. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

3. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.

4. Положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Законодавство України про підприємства оперує такими поняттями, як організаційні форми, види і категорії підприємств. Кожне з них вживається для класифікації підприємств за певними ознаками.

Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно від трьох форм власності, визначених ст.2 Закону «Про власність», та від способів роз¬межування в підприємствах окремих форм власності і уп¬равління майном. Юридичне значення цього полягає в ура¬хуванні в законодавстві, тобто в Законі «Про підприємства в Україні» і спеціальних законах, особливостей правового ста¬новища підприємств окремих видів.

Загалом організаційна форма і вид визначають суб'єкта, який має право присвоювати результати діяльності підприєм¬ства. З точки зору організаційної форми підприємства визначаються як державні, колективні, приватні та підприєм¬ства двох і більше форм власності (змішані).

Державне підприємство являє собою організаційно-правову форму підприємства, заснованого на державній власності. Визначення державне вказує, що дане підприємство має особ¬ливості правового становища порівняно з недержавними підприємствами. Ці особливості обумовлені способом відмежу¬вання функцій власника від функцій управління майном в державному підприємстві. Саме державне підприємство як майновий комплекс є об'єктом права державної власності. Підприємству як суб'єкту права це майно належить на праві повного господарського відання. Дане право вужче, ніж пра¬во власності. Обсяг його залежить від цільового призначення відповідного майна. Державне підприємство володіє, корис¬тується і розпоряджається цим майном, «вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону та цілям діяльності підприємства», тобто його статуту. Оскільки державне підприємство є суб'єктом права повного господарського відан¬ня майном, а не суб'єктом права власності, щодо державних підприємств діє спеціальна категорія — правовий режим май¬на державних підприємств (ст.37 Закону «Про власність»). Вона означає, що державні підприємства керуються спеціальними правилами заснування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей і предмета діяльності (статути затверджу¬ють і контролюють уповноважені органи), управління май¬ном, розподілу прибутку тощо.

Колективне підприємство (точніше його можна було б назвати «підприємство колективної власності») – це організа¬ційно-правова форма підприємства, заснованого на одному або кількох видах колективної власності.

Визначення колективне означає, що підприємство нале¬жить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб'єкт права колективної власності. Правосуб'єктність власника (у даному разі колективу або групи власників, організованих у колективне підприємство з пра¬вами юридичної особи) реалізується через юридичну особу – підприємство, яке володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до свого статуту (ст.ст-6,20,21 Закону «Про власність»). Це вид недержавної юридичної особи. Право колективної власності у колективному підприємстві безпо¬середньо здійснюють його органи управління