Проблеми розвитку малих підприємств в Україні

Державна митна служба України

Академія митної служби України

НАУКОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

"Проблеми розвитку малих підприємств в Україні"

Виконав: курсант групи Е00-3

Капацина Юрій Олександрович

Науковий керівник:

доц. Лапіцька Светлана Юр`євна

м.Дніпропетровськ

2002

ПЛАН

Вступ 3

І. Малі підприємства – основа малого бізнесу:

1.1 Сутність малого підприємства 4

1.2 Роль малого бізнесу в економіці 7

ІІ. Державна полытика підтримки малого підприємництва

ІІІ. Розвиток малого підприємництва в Україні: проблеми та перспективи 11

3.1 Проблема фінансування малого бізнесу 15

3.2 Перспективи інноваційної діяльності малих підприємств 17

3.3 Поєднання переваг великих та малих підприємств 18

Висновки 21

Список використанної літератури 22

Додатки 23

Вступ

Актуальність даної теми визначена в першу чергу об`єктивно важливою роллю малого підприємництва у сучасній соціально орієнтованій ринковой економіки, перехід до якої є го-ловним вектором реформ в Україні. Мале підприємництво – це істотна складова ринкового господарства, невід`ємний елемент конкурентного механізму. Мале підприємництво дає ри-нковій економіці гнучкість, мобілізує фінансові і виробничі ресурси населення, несе в собі могутній антимонопольний потенціал, слугує серйозним фактором структурної перебудови і забезпечення проривів науково-технічного прогресу, вирішує проблему зайнятості та інші соціальні проблеми ринкового господарства. Ось чому становлення та розвиток малого під-приємництва (звичайно, в єдності з великим) являє собою стратегічну задачу реформаційної економічної політики.

Значення вивчення проблем розвитку малого підприємництва підсилюється тим, що ма-лому бізнесу менш за все пощастило у відношнні державної та іншої підтримки. Недооцінка малого підприємництва, ігнорування його економічних і соціальних можливостей можуть бути квалифіковані як великий, стратегічний прорахунок, який може призвести до багатьох нардногосподарських негативів.

Без підтримки держави і без власної внутрішньогрупової взаємодії малий бізнес не завжди може протистояти у конкурентній боротьбі великому капіталу, відстоювати свої економічні, політичні і соціальні інтереси.

Потенціал малих підприємств залишається нереалізований. Існують серйозні економічні і адміністративні бар`єри для виходу нових підприємств на ринок і розвитку їх діяльності. Все більша кількість малих підприємств змушенні прибувати "в тіні" завдяки нестійкому законодавству.

Положення, що склалося, відкриває безмежні можливості для корупції, найбільш масовою жертвою якою на місцевому рівні є представник малого бізнесу.

Мале підприємництво не має яких-небудь істотних переваг в кредитно-фінансовій системі, в митному захисті, відчуває значні перешкоди в розвитку бізнесу, діє в неімовірно складних умовах для існування. Для представника малого підприємництва невигідна бідь-яка підприємницька діяльність в сфері виробництва, і він намагається затвердитися в торгівлі і посередництві.

В теж самий час в малий бізнес вступає все більша кількіть громадян. Заняття власною справою як природня форма прояву здібностей людини і реалізація його громадянських прав формують умови створення самостійного суспільного прошарку підприємців, які складають соціально політичну базу демократичних перетворень суспільства.

І. Малі підприємства – основа малого бізнесу

1.1. Сутність малого підприємства

Малий бізнес, або мале підприємництво, представляє самий численний шар дрібних вла-сників, які внаслідок своєї масовості в значній мірі визначають соціально - економічний і ча-стково політичний рівень розвитку країни. По своєму рівню життя і соціальному положенню вони належать до більшості населення і являють собою і безпосередніх виробників, і спожи-вачів широкого спектра товарів і послуг одночасно. Мале підприємство є «клітинкою» мало-го підприємництва. Звідси слідує, що останнє є особливий сектор економіки, що утворюєть-ся сукупністю малих підприємств і тому що є специфічною суспільною формою дрібного виробництва в умовах ринку.

Як виявляється із самого визначення, «малий бізнес» - це підприємницька діяльність, здій-снювана суб'єктами ринкової економіки при певних встановлених законах, державними ор-ганами або іншими представницькими організаціями критеріях, конституціонуючих сутність цього поняття[11, c.14].

Як показує світова практика, основним критеріальним показником, на основі якого під-приємства різних організаційно правових форм відносяться до суб'єктів малого підприємни-цтва, є насамперед середня чисельність працівників, зайнятих за звітний період на підприєм-стві. Більшість вчених під малим бізнесом розуміють діяльність, яка здійснювана невеликою групою осіб, або підприємство, кероване одним власником. Як правило, найбільш загальни-ми критеріями, на основі яких підприємства відносяться до малого бізнесу, є: чисельність пе-рсоналу, розмір статутного капіталу, величина активів, об'єм обороту (прибутку).

За даними Світового банку, загальне число показників, по яких підприємства відносяться до суб'єктів малого підприємництва (бізнесу), перевищує 50. Однак що найчастіше застосо-вуються критеріями є ті, що описані вище. Практично у всіх країнах визначальним критерієм є чисельність працівників за звітний період. У даному зв'язку потрібно зазначити, що перший федеральний закон про малий бізнес, прийнятий в США в 1953 р., взагалі не містив ніяких кількісних критеріїв, обмежуючись лише відміченого роду якісними характеристиками.

Приведу критерії віднесення підприємств до малого бізнесу, що застосовуються в країнах з розвиненою ринковою економікою. Отже, в Європейському співтоваристві з 1 січня 1995 р. до малих підприємств відносяться ті, які не перевищують наступних показників:

1. кількість зайнятих працівників до 50 чол.;

2. річний оборот менше за 4 млн. ЕКЮ;

3. сума балансу менше за 2 млн. ЕКЮ.

При визначенні заходів підтримки суб'єктам малого бізнесу на рівні країн ЄС можуть за-стосуються і інші показники, а країни, що входять в ЄС, можуть використати і свої показники при віднесенні підприємств до малих. Інші економічні організації встановлюють свої заходи віднесення фірм до категорії малого бізнесу. Так міжнародна Організація Економічної Спів-праці і Розвитку (ОЕСР), в яку входять економічно високорозвинений країни, визначає під-приємства з числом зайнятих до 19 чол. як «дуже малі», до 99 чол. як «малі», від 100 до 499 чол. як «середні» і понад 500 чол. як великі.

У Великобританії віднесення підприємств до суб'єктів малого бізнесу засновується на да-них обороту і чисельності зайнятих (різних по галузях економіки). До найдрібніших відно-сять фірми з числом зайнятих від 1 до 25 чол., до дрібних – від 25 до 99. При цьому в оброб-ляючій промисловості малими вважаються фірми із зайнятістю нижче за 200 чоловік, в той час як в торгівлі це підприємство з річним оборотом менше за 400 тис. фунтів стерлінгів. Згі-дно з Законом «Про компанії», в Великобританії мале підприємство повинно відповідати двом з наступних критеріїв:

1. оборот не більше за 2,3 млн. ЕКЮ;

2. активи не більше за 1,5 млн. ЕКЮ;

3. середня чисельність зайнятих до 50 чол.

У Франції малими вважаються підприємства, на яких чисельність зайнятих не перевищує 500 чол. і річний оборот до стягування податків, оцінений на момент закриття підсумкового балансу, нижче за 200 млн. франків. Причому в різних галузях економіки розмір фірми оці-нюється по-різному. Якщо в сільському господарстві і харчовій промисловості фірми із за-йнятістю понад 200 чол. вважаються великими, то в галузі виробництва обладнання поріг чи-сельності 500 чол.

У Швеції система віднесення підприємств до малих згідно з французькою, але там дію ще і такі показники як: стадії зростання, галузева приналежність, географічна сфера діяльності, специфічні характеристики власників і керівників (жінки-підприємці, іноземці), типи про-блем характерні для підприємства.

У Німеччині певне поняття про малий бізнес відсутнє, але відповідно до класифікації фе-дерального міністерства господарства до дрібних відносять фірми з числом зайнятих до 49 чол. і щорічним оборотом менше за 1 млн. марок. Дрібні і середні фірми –