Форми корпоративного підприємництва

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ, ФІНАНСІВ, МЕНЕДЖМЕНТУ І БІЗНЕСУ

Рівненський відокремлений підрозділ

Shura19@yandex.ru

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Організація підприємництва та бізнесу”

на тему:

Форми корпоративного підприємництва

Виконала: студентка

-го курсу, ,

спец. “Облік і аудит”,

групи

Перевірив:

РІВНЕ – 2004

Вступ

Поняття підприємство є узагальнюючим, або збірним. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарсь¬кого права стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, дане поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає про¬мислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торгові та інші підприємства.

Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Домінуюче місце серед суб'єктів господарського права на¬лежить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у про¬дукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його пра¬вовою основою.

Підприємство як соціально-економічний і правовий інсти¬тут має певну сукупність економічних, організаційних і юри¬дичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт права. За допомогою цих о ознак, систематизованих статтею 1 Закону «Про підприємства в Україні», уніфікова¬но визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

Закон визначає, що підприємство є основною організацій¬ною ланкою народного господарства України. Ця організа¬ційна ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської («бізнесової») організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об'єдну¬ють свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення основ¬на ланка, з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, так званих тіньових структур тощо), а з іншого, — від суб'єктів господарського права, які не належать до основної ланки: об'єднань підприємств, фінансових посе¬редницьких інститутів, органів управління економікою.

Закон також визначає, що підприємство — це господарю¬ючий суб'єкт. Суть визначення господарюючий суб'єкт по¬лягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудо¬вим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює вироб¬ничу, науково-дослідну та комерційну діяльність.

Форми корпоративного підприємництва

З часу проголошення незалежності України здійснено за¬ходи щодо розвитку приватної і колективно-кооперативної власності, виникнення нових для України форм організації виробництва, визнання їхньої рівноправності, наділення їх повною господарсько-управлін¬ською самостійністю. Серед цих нових утворень набули поширення і правового визнання акціонерні товариства, які виробляють про¬дукцію.

Правове становище акціонерного товариства визначається нормами Закону "Про господарське товариство" від 19 вересня 1991 р. та Статутом цього това¬риства. Для розробки такого Статуту акціонерне товариство використовує Типовий Статут відкри¬того акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, затвердженого наказом Мі¬ністерства економіки України, Фондом державного майна України і Міністерством юстиції України від 31 серпня 1993 р.

За своєю економічною сутністю і правовим статусом акціонерного товариства слід вважати утворенням корпоративного типу.

При створенні акціонерних товариств першорядним є вирішення питання про власність. Принциповою особливіс¬тю правосуб'єктності цієї групи аграрних підприємців є на¬самперед те, що ці товариства — об'єднання капіталу, а не особистої трудової участі.

Майнова правосуб'єктність акціонерного товариства безпосередньо пов'яза¬на з правовим режимом майна акціонерних товариств, това¬риств з обмеженою відповідальністю. Так, відповідно до ст. 12 Закону "Про господарські товариства" ці товариства є власниками: майна, переданого їм засновниками і учасника¬ми у власність; продукції, виробленої товариствами внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Ризик випад¬кової загибелі або пошкодження майна, що є власністю това¬риства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами. Вкла¬дами учасників і засновників акціонерних товариств, това¬риств з обмеженою відповідальністю можуть бути, зокрема, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнан¬ням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелекту¬альну власність), кошти. Вклад (зокрема в натурі) оцінюється у гривнях і складає частку учасника та засновника у статутно¬му фонді.

З наведеної норми Закону випливає, що суб'єктом права власності на майно може бути як саме товариство, так і гро¬мадянин, який передав товариству "право користування" зе¬мельною ділянкою, іншим майном та майновими правами. Крім того, згідно зі ст. 10 цього ж Закону, учасник (акціонер) акціонерного товариства відкритого типу практично не обме¬жений щодо розпорядження своєю часткою в майні цього то¬вариства (він може передати її іншим особам). Тому, на від¬міну від підприємств кооперативного типу, майно (чи його частка) такого товариства може стати об'єктом права влас¬ності необмеженого кола осіб. Практично ця частка у статут¬ному фонді акціонерного товариства може стати об'єктом стягнення за боргами акціонера і, наприклад, фінансово-кре¬дитна установа може стати акціонером такого товариства.

Особливість правосуб'єктності господарських товариств дістає свій прояв у існуванні притаманного тільки цим суб'єктам права на дивіденди. Ця особливість базується на сутності цих товариств як об'єднання капіталу інвесторів на основній їх меті — задоволенні інтересів інвесторів (учасни¬ків, акціонерів). На відміну від суб'єктів підприємництва коо¬перативного типу (де, виходячи з суті обов'язковості трудової участі, члени мають право на частину прибутку залежно саме від трудової участі), в господарських товариствах на підставі ст. 10 Закону "Про господарські товариства" учасники (ак¬ціонери) мають право на одержання дивідендів від участі в статутному фонді з чистого прибутку (зиску) товариства.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від госпо¬дарської діяльності після покриття матеріальних та прирівня¬них до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються відсотки до кредитних бан¬ків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законо¬давством України податки та інші платежі до бюджету. Чис¬тий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, зали¬шається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його викорис¬тання. Зокрема, він може використовуватися на виплату ди¬відендів акціонерам (учасникам).

Зокрема концерн, як статутне об’єднання підприємств створюється на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців. Головна мета такого об’єднання полягає в тому, щоб фірми, прагнучи вистояти в умовах нерівномірного розвитку економіки, проникають в нові для себе галузі і сфери розширюють асортимент товарів та послуг, поступово перетворюються в багатогалузеві комплекси.

Значного поширення в процесі реформування власності корпоратизації та акціонування підприємств набули господарські товариства.

Закон України “Про господарські товариства” визначає поняття й види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, права і обов’язки їх учасників та засновників. Господарськими товариствами визначаються підприємства, організації, установи, що створені на засадах угоди юридичними особами та громадянами через об’єднання їх майна та спільну підприємницьку діяльність із метою одержання прибутку.

Для того, щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції, підприємства прагнуть об’єднуватися у промислові, промислово-фінансові та інші групи. Закон “Про підприємства в Україні” надає підприємствам право об’єднуватись у групи підприємств за галузевим, територіальним чи іншим принципом, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Такі групи підприємств визначаються в теорії господарського права як господарські об’єднання, які слід відрізняти від господарських товариств, що є підприємствами, а не об’єднаннями. Наведене визначення з юридичної точки зору означає, що господарське об’єднання – це один з видів суб’єктів господарського права. Підприємства, які ввійшли до об’єднання, є його членами або його учасниками Закону “Про підприємства в Україні”.

Як суб’єкт права об’єднання має свої економічні, організаційні та юридичні