E-Ukraine. Інформаційне Суспільство: бути чи не бути

світом інших користувачів.

Чи це не має підстав стати тим важелем, що ним буде перевернуто світ? Безсмертні віртуальні особистості, чиє життя триває у гіперпросторі, наповнене цифровими аналогами речей і явищ матеріального світу... Можливо, це і є образ майбутнього?

А яким чином буде перетворено ієрархічні побудови всіх рівнів, враховуючи переважно горизонтальну багатовимірну структуру інформаційного простору і відсутність потреби дублювання їх у кожній локальній ніші? Якими мають стати організації, підприємства, правління тощо, аби відповідати цифровим реаліям?

Базові показники інформаційного суспільства диктуватимуть і нову політичну реальність. Основним он-лайновим (здійснюваним за допомогою Мережі) блоком в цій сфері є право кожного отримувати інформацію про діяльність влади в реальному часі. Більше того, навчені гірким досвідом історії політичних маніпуляцій і практики їх приховування, деякі автори наполягають на потребі безстрокового зберігання документів і інформації про цю діяльність. 9 Якою тоді стане політика: також уніфікованою і глобальною?

Як бачите, точного прогнозу не вийшло. Все, що ми змогли зробити, то це побудувати певну кількість можливих варіантів подій. Що ж, це – одна з багатьох чарівних рис нашого з вами життя. Нас, останнього покоління старої і першого – нової цивілізації.

Три Хвилі,

що приголомшили світ

І ми не можемо вас втішити навіть посиланнями на те, що не ми перші переживаємо такий переломний момент. Так тоффлерівська теорія Третьої Хвилі стверджує, що таке траплялося вже двічі: коли прийшла Аграрна цивілізація Першої Хвилі, та Індустріальна – Другої.

Проте, виявляється, тоді було легше, бо цивілізаційні хвилі чемно додержувались черги і рухались від суспільства до суспільства поодинці. А коли у даній соціальній формації переважає окрема хвиля змін, модель майбутнього розвитку порівняно легко розпізнати.

Зокрема, це далося взнаки за попередньої, Другої Хвилі, коли індустріальне бачення майбутнього мало значний психологічний ефект. Загальне уявлення про індустріальне майбутнє визначало вибір, допомагало людям зрозуміти не лише те, ким вони є і ким вони були, але й те, ким вони, вірогідно, стануть.

Це забезпечувало стабільність і відчуття самосвідомості навіть за умов екстремальних соціальних змін.

Сучасні ж суспільства зазнають ударів одночасно двох (а подекуди і всіх трьох) хвиль змін, і жодна ще явно не переважає. Тож образ майбутнього ламається. Нам сьогодні дуже важко визначити зміст перемін та конфліктів, що ними спричиняються. 10

Все ж ми можемо цілком точно визначити одну дуже важливу ознаку того способу життя, який нас швидко поглинає. Дон Тапскотт, фахівець з економіки цифрового суспільства та автор семи популярних робіт в цій сфері, президент Корпорації вивчення Нової парадигми, сформулював її так: “Нове суспільство – суспільство розумової праці, що ґрунтується на застосуванні людських знань до всього, що виробляється й до того, як це робиться. Нові ідеї будуть головним джерелом добробуту”. 11

Дон Тапскотт

http://www.nplc.com/dont.html

Так, бюджети країн і корпорацій і сьогодні орієнтуються на сировину, обсяги рухомої та нерухомої власності, запаси готової продукції та інші матеріальні вияви добробуту і гарантій на майбутнє. Проте новий принцип, орієнтація на нематеріальний – творчий, інтелектуальний – потенціал, вже працює в сучасному світі. Адже навіть коли кілька цивілізаційних хвиль співдіють, все ж можна виокремити сферу, що належить до кожної з них. Таким чином, вже певний час у суспільствах функціонує більш чи менш потужний сектор Третьої Хвилі. І він вже використовує “новий спосіб домінування – створення й експлуатацію знань”. 12

Áктори цивілізації Третьої Хвилі є творцями нових принципів у сфері інформації і нововведень, менеджменту, культури і поп культури, нових технологій, програмного забезпечення, освіти, педагогіки, медицини, фінансових систем, військового захисту й інших послуг, які вони поширюють на весь світ. І треба сказати, це поширення йде дуже успішно.

Тут ми хочемо зробити невеличкий відступ, аби з’ясувати, чому саме акцент робиться на послугах. Це випливає власне з визначення Інформаційного суспільства, яке, проте, викристалізувалося далеко не одразу. Ось історія цієї ідеї.

Інформаційне суспільство:

Ab ovo

Вперше в достатньо чіткому вигляді ідея Інформаційного суспільства була сформульована наприкінці 60 х – на початку 70 х років ХХ сторіччя. Винахід самого терміну “інформаційне суспільство” приписується Ю.Хаяші, професорові Токійського технологічного інституту.

Японський уряд вже тоді вважав дуже важливим для країни, зокрема для її економіки, з’ясувати перспективи поширення комп’ютерних технологій. Тож доповіді щодо цієї проблеми готували одразу кілька груп дослідників. Проте наголос на економічних наслідках зумовив певну обмеженість і прикладний характер продукту роботи японських вчених.

“Інформаційне суспільство” так і залишилось би просто японською локальною моделлю розвитку, якби паралельно в таборі її економічних суперників – американців не з’явилась ще одна концепція нового суспільства. Це був постіндустріалізм Деніела Белла, соціолога.

Термін було запропоновано ним ще 1962 року. А в 1974 р. з’явилася основна праця – “Прихід постіндустріального суспільства”. За Беллом, нове, постіндустріальне суспільство ґрунтується на теоретичному знанні, яке є його визначальним принципом, джерелом інновації та формування політики. В економіці це призводить до поступового занепаду виробництва товарів як основної форми економічної діяльності й заміни його виробництвом послуг. З’являється новий домінуючий клас – клас професіоналів. У всіх сферах – економічній, політичній і соціальній – основний вплив на прийняття рішень чинять нові інтелектуальні технології і новий інтелектуальний клас.

І в 70 ті роки відбувається конвергенція цих двох майже одночасно народжуваних ідеологій. Продукт схрещення ідей Хаяші та Белла залишив за собою назву та прикладну частину від винаходу японської команди технологів та економістів. Але решту – власне ідеологію, соціальний, психологічний, культурний аспект, все те, що і склало основу для майбутньої “цивілізації Третьої Хвилі”, – решту він взяв від соціологічного підходу Белла. Ідеологія постіндустріалізму мала достатньо солідну теоретичну основу й універсалістську орієнтацію для виконання функції фундаментальної соціальної концепції. 13

Тож, повертаючись до питання акценту та послугах: Белл за основну рису постіндустріального суспільства (що перейшла до теорії Інформаційного суспільства) визначає перехід від виробництва речей до виробництва послуг, причому послуг, пов’язаних перш за все з охороною здоров’я, освітою, дослідженнями і управлінням.

Ця особливість постіндустріального суспільства тісно пов’язана зі змінами у розподілі занять: спостерігається зростання інтелігенції, професіоналів і “технічного класу”. 14

І на шістдесяті-сімдесяті роки це вже не було голими теоретичними викладками. Адже кількість службовців вперше перевищила кількість робітників ще 1955 року. 15 І це не єдина характеристика, що зазнала змін від початку наступу інформаційних технологій на всьому фронті усталеного способу життя.

Елвін і Хайді Тоффлери цілком вірно відзначили, що вся структура суспільства змінюється, коли однорідність суспільства Другої Хвилі замінюється різнорідністю цивілізації Третьої Хвилі. Цивілізація, що надходить, готує для нас новий кодекс поведінки й виводить нас від стандартизації, синхронізації й централізації, від концентрації енергії, грошей і сил. 16

Глобальне село

третього тисячоліття.

Фактично, ми стаємо свідками поворотного моменту спіралі історії. Це відбувається прямо у нас на очах: глобальна інформатизація уможливлює інтенсифікацію й розширення масштабів прямих рівноправних взаємодій між людьми. Це явище далеко не нове. Людство вже знайоме з ним з попередніх часів. Однак раніше такого роду взаємодії могли відбуватись тільки у малих групах людей, у родинних чи сусідських спільнотах.

Тепер таке село стало завбільшки з цілу планету. Виходить, людство з відокремлених, індивідуалізованих, розмежованих стільників мегаполісів повертається знов до способу співжиття, коли кожен об’єднаний з кожним. А всі наші передбачення майбутнього, переміщення до нового соціального простору, тепер вже інформаційного, насправді є ретро-футуризмом. Себто ми будуємо старе нове суспільство.

Вірніше, стосовно України, ми лише накопичуємо сили й засоби для цього будівництва. А створення справжнього “дієвого поліморфного інтерактивного середовища” й прокладення потужної інформаційної магістралі 17 – шлях, який вміщує багато кроків. Ми зробили лише перші, і то навпомацки.

Три компоненти

Інформаційного простору

Нами подолано певну відстань лише щодо розвитку двох елементів інформаційного простору – Hardware та Software. Але самих апаратного забезпечення (техніка та телекомунікаційні канали зв’язку) та прикладної математики й програмного забезпечення недостатньо.

Не вистачає елементу, що організує цей простір, дозволить орієнтуватися в ньому та свідомо обирати напрямок кожного наступного кроку. Ми маємо на увазі Orgware, компоненту, яку складають лінгвістичні засоби та організаційно-правове забезпечення. 18

Цей процес покладає на Україну тим більше відповідальності, що від його результату, від того, наскільки українським буде наш сегмент інформаційного простору, залежить наше майбутнє. Причому не лише ступінь участі в міжнародних ринках чи представлення у глобальних представницьких