Бідність

поведінку, сприяє зниженню економічної активності, ініціативи, прагненню до додаткових заробітків, до самозайнятості чи підприємництва. А це, в свою чергу, провокує готовність до сприйняття деструктивних ідей і протиправних дій. Адже, втрачаючи віру у власні сили, людина сподівається на чиюсь допомогу, чиїсь вказівки й урешті скоряється будь-якій політичній силі, яка належним чином натискає на больові точки.

Відповідно до даних 26 обстежень, проведених у 1994—2000 роках Українським інститутом соціальних досліджень і центром «Соціальний моніторинг», 75% населення вважають, що вони живуть гірше, ніж пересічна українська родина. А за даними загальнонаціонального соціологічного моніторингу, протягом уже восьми років здійснюваного вченими Інституту соціології НАН України, 2000 року 65% населення вважали себе бідними (1994 року таких було 47%). При цьому межу бідності в грошовому еквіваленті самі опитані визначають навіть нижче від мінімальної пенсії чи мінімальної зарплати й межі, розрахованої, виходячи з результатів наукових досліджень.

«Бідність - не пороть.»

28 липня 2001 року. Фондом «Общественное мнение» в Росії було проведено всеросійське опитування міського і сільського населення. В ньому приймало участь 1500 респондентів. Респондентів запитали, що таке бідність у їхньому представленні, яких людей вони могли б назвати бідними. Відповіли на запитання 93% росіян.

Більш третини усіх відповідей зводяться до того, що бідність - це важке матеріальне становище, коли "взагалі немає засобів до існування" ("істи чогось, вдягти чогось"; "ті, хто не живе, а виживає"; "кому не вистачає грошей на нестатки першої необхідності") - 37%.

Чверть опитаних (26%) називає бідними людей, що одержують невеликі пенсії, зарплати і виплати, "усіх, у кого доход менше прожиткового мінімуму" ("які живуть на 300 - 400 рублів на місяць"; "хто за свою працю одержує менше споживчого кошика").

Трохи менша частка респондентів (23%) називає категорії громадян, яких можна зарахувати до бідного. На думку учасників опитування, це насамперед пенсіонери ("ветерани, люди похилого віку"), робітники і селяни ("заводські робітники"; "селяни бідні донезмоги нікуди"), члени багатодітних родин, інваліди, бомжі, біженці, "інтелігенція": лікарі, учителі, "працівники культури".

Ще 17% респондентів фактично називали причини бідності. Так, 11% відзначили, що бідно тих людей, у яких немає роботи, "безробітні" ("є сили працювати, але немає можливості знайти роботу"). А 6% респондентів вважають, що бідні - ледарі, "люди, що не хочуть працювати" ("бідняк - це завжди ледар"; "бідність - лінь, бідна людина - ледача людина").

Глянули на проблему бідності з філософської точки зору 2% опитаних. Під бідністю вони мають на увазі убогість духу ("це бездуховність"; "бідні люди порожні душевно"; "відсутність любові"; "людина без віри - жебрак"; "моральний каліка ніколи не стане багатою людиною").

На питання "ЯК ВИ ДУМАЄТЕ, ЯКИЙ ВІДСОТОК ЖИТЕЛІВ РОСІЇ Є БІДНИМИ ЛЮДЬМИ?" відповіли 93% росіян. При цьому кожен десятий упевнений, що біля третини жителів у Росії бідні. Кожен четвертий (24%) - що від третини до половини росіян живуть за рисою бідності. А переважна більшість (60%) опитаних вважають, що бідно від 50 до 100% росіян.

Бідні в багатій країні

В ОСТАННІ роки улюблена тема для розмов - українська бідність. Нинішня фінансово-економічна криза тільки більше підхльоснула її. Соціологи лякають страшними цифрами: виявляється, українське населення знаходиться за рисою бідності. Це тим більше парадоксально, що, по оцінках ООН, в Україні зосереджено більш 50% світових природних багатств, Україна - країна суцільної письменності населення і займає одне з перших місць у світі по числу фахівців з вищою і середньою технічною освітою на кожну тисячу чоловік. Ті іноземці, що добре знають нашу країну, вбачають у цьому парадокс: бідні в багатій країні.

Зараз багато психотерапевтів затверджують, що кожна дія людини - це вибір. Бєдний- це той, хто відмовляється керувати тим, що має. Людина може мати зовсім невеликий клаптик землі, нехай навіть шістьма сотками, але тільки вона вирішує, що на цьому клаптику повинне рости, як розпорядитися врожаєм. Адже вона - Хазяїн. Потрібно тільки усвідомити це.

Але людина, що відчуває себе бідною, відмовляється від усвідомлення унікальності своєї особистості, від творчості, від активності, від своїх прав і свобод, дозволяє собі бути слабкою, нещасливою, як наслідок цього, стає керованою. Але за цим стоїть свідомий вибір. Раз людина відмовляється сама ліпити своє життя, за нього це роблять інші. Але тоді вже не треба ображатися на те, що це життя ліплять так, як це вигідно іншим.

Звідси висновок: бідність — категорія споконвічно не економічна, не політична, а соціальна. Це відноситься не тільки до окремих особистостей, але і до країни в цілому. При всьому багатстві ресурсів, знань і культури в Україні як і раніше не вистачає одного - порядку. А порядок у державі починається з порядку в кожній окремій голові.

Можна сказати, що кожен бідний з якоїсь однієї сторони не нормальний. Він не може вибудувати своє економічне поводження. Він не працює, не вміє будувати ділові відносини, починати переговори. Нормальне життєве поводження - це коли людина усвідомила, чого вона хоче, і може відшукати ресурси, що дозволять їй досягти мети.

Я не знаю випадків, коли люди, що жагуче бажали змінити свою долю, нічого не домоглися.

По-справжньому бідна людина — це та, у якої, як вона вважає, чогось не вистачає і ніхто не може цю недостачу заповнити. Але якщо в мене немає машини, а я і не хочу її мати, хіба я бідний? Ні. Просто я живу так, як хочу.

Всесвітній Банк: Проблеми бідності - це проблеми усього світу

Теракти 11 вересня в США знищили всяку ілюзію про те, що багаті країни можуть ігнорувати убогість в інших частинах земної кулі.

Проблема бідності може в глобальному змісті дестабілізувати ситуацію в розвитих країнах. Про це на прес-конференції заявив глава групи Всесвітнього банку Джеймс Вульфенсон. За його словами, у даний момент це є одна з основних проблем для Всесвітнього банку, тому що соціальна напруженість у бідних країнах може сприяти дестабілізації обстановки в усім світі. Д.Вульфенсон відзначив, що Всесвітній банк намагається створювати умови для подолання проблеми бідності урядами найбідніших країн. У цьому зв'язку по ряду регіонів Всесвітній банк буде приділяти велику увагу станові зовнішньої торгівлі і зокрема там, де це стосується експорту сільськогосподарської продукції. Глава ВБ відзначив, що в бідних країнах необхідно більший перерозподіл доходів від понад багату частину населення до більш бідних шарів, щоб зменшити соціальне розшарування усередині цих країн. Він відзначив, що розвиті країни повинні усвідомлювати проблему бідності і погрозу, що таїть у собі ця проблема і робити допомога цієї категорії держав. Д.Вульфенсон відзначив, що через 25 років населення світу виросте з 6 до 8 млрд людин і 2 млрд прийдуться здебільшого на недорозвинені країни. Д.Вульфенсон призвав також і розвинуті країни приділяти більше увагу розумної реструктуризації економічної системи і контролеві за розвитком економіки, а також направити всі зусилля на боротьбу з корупцією, що може зруйнувати будь-яку, навіть найкращу економічну систему. Глава ВБ відзначив, що в даний момент 20% усього населення Землі контролює 80% ВВП який щорічно складають близько 30 млрд. дол і за останні 25 років рівень доходів цієї групи населення подвоївся. Всесвітній банк заклопотаний цією ситуацією, що генерує соціальну нестабільність у світі.

прайм – Таймс.

Соціальна політика: фундамент будь-яких реформ

Більшість українських громадян мають грошові доходи нижче встановленого рівня. Тобто кожен третій працюючий не може не тільки утримувати родину, але навіть прокормити себе. У результаті практично 50% українських родин не можуть нормально харчуватися, удягатися, оплачувати послуги ЖЄК, поправляти здоров'я на курорті, і т.д.

Уже зараз стає ясно, що ситуація в сфері оплати праці фактично є не тільки гальмом соціально-економічного розвитку країни, але і реальною погрозою національної безпеки України. Без рішення цієї, на мій погляд, ключової проблеми економічний прорив у Україні досить сумнівний.

Необхідно враховувати і той факт, що Україна усе більше інтегрується в глобальну економіку. У країні відбувається поступове вирівнювання внутрішніх цін зі світовими (уже зараз вартість ряду Українських продуктів харчування знаходиться на рівні закордонних аналогів). Тому, якщо не вжити термінових заходів по підвищенню оплати праці у всіх сферах держави, рівень життя більшості громадян у країні законсервується на порозі бідності або навіть убогості.

Це підтверджує й оцінка ООН. Відповідно до методики даної організації, якщо людина одержує 1 долар США в годину (на місяць 160 доларів), то вона вважається бідною, а менше цієї суми – просто жебрак. Таким чином, новий Український прожитковий мінімум практично в два рази нижче рівні міжнародного стандарту убогості.

Тарифна політика

Загальновідомо, що в радянський період розмір заробітної плати регулювався державою. Враховувалася безліч факторів, у тому числі галузеві, географічні і т.д. Це дозволяло не допускати значних перекосів в оплаті праці найманих робітників не тільки між галузями, але і регіонами країни.

Такий підхід дозволяв стимулювати рівчак робочої сили в Сибір і на Далекий Схід. Сьогодні ж ми бачимо зворотну картину. Після того, як держава пішла з цієї сфери регулювання, виникла проблема масової міграції населення працездатного віку з північних і східних територій країни, тобто найбільш багатими сировинними ресурсами. Це, у свою