←предыдущая следующая→
1 2
Тема 3. Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях.
1. Основні поняття і визначення.
Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи задає шкоди довкіллю.
Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела ( може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.
Класифікація надзвичайних ситуацій
1. Природні (стихійні):
- тектонічні (підземні);
- топологічні (надземні);
- атмосферні.
2. Біогенні:
- інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин;
- масове уражання сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками.
3. Техногенні:
- викиди РР;
- викиди ОР;
- з вибухами;
- з пожарами;
- транспортні аварії.
Метою класифікації НС є створення ефективного механізму оцінки події, що стала або може статися у прогнозований термін, та визначення ступеня реагування на відповідному рівні управління.
2. Оцінка радіаційної обстановки при аваріях на радіаційно-небезпечних об’єктах і при застосуванні сучасних засобів ураження.
Радіаційна обстановка – це обстановка, яка склалася на території підприємства (об’єкту), населеного пункту або території адміністративного району внаслідок застосування противником ядерної зброї або аварії на атомній електростанції з викидом радіоактивних речовин. Це може призвести до радіоактивного зараження місцевості і необхідності прийняття заходів захисту населення.
Радіаційна обстановка характеризується рівнями радіації і розмірами зон радіоактивного зараження, які є основними показниками небезпеки для життя людей і роботи промислових підприємств (об’єктів).
Оцінка радіаційної обстановки є обов’язковим елементом роботи начальників і штабів ЦО.
Оцінка радіаційної обстановки це:
- визначення масштабів і характеру радіоактивного зараження (нанесення на карту зони, або рівнів радіації в окремих точках);
- аналіз його впливу на діяльність об’єктів, сил ЦО, населення;
- вибір найбільш оптимальних варіантів дій, при яких виключається радіоактивне зараження.
Мета проведення оцінки радіаційної обстановки – для прийняття заходів по захисту населення, які забезпечують виключення або зменшення радіоактивного опромінення, а також для визначення найбільш доцільних дій населення і формувань ЦО на зараженій місцевості.
Радіаційна обстановка може бути визначена двома методами: методом прогнозування і за даними радіаційної розвідки.
Метод прогнозування
Вихідні дані при прогнозуванні радіаційної обстановки:
- час ядерного вибуху ( час аварії на радіаційно-небезпечному об’єкті);
- координати центру ядерного вибуху (аварії);
- потужність і вид ядерного вибуху;
- швидкість і напрямок середнього вітру.
Що ще необхідно знати для оцінки радіаційної обстановки?
Для оцінки радіаційної обстановки необхідно знати:
- значення коефіцієнтів послаблення радіації захисними спорудами де будуть перебувати люди (табл.16 стор.14, Губський);
- допустимі дози опромінення населення і формувань ЦО на період перебування на місцевості, яка заражена радіоактивними речовинами (стор.50).
Суть методики прогнозування зводиться до того, що визначається напрямок розповсюдження хмари радіоактивних речовин і наносяться на карту (схему) можливі зони радіоактивного зараження.
Проводиться це в такій послідовності:
По координатах наносять на карту центр ядерного вибуху. В масштабі карти (плану) наноситься коло (зона можливого зараження в районі ядерного вибуху). Згідно з довідником для потужності вибуху від 100 до 1000 кт (кілотонн) при наземних вибухах радіус зони зараження в районі вибуху дорівнює 3 км. Біля кола надписують характеристику ядерного вибуху. Наприклад 100-Н
8.10 25.01 що означає: Вибух наземний, потужністю 100 кт, час вибуху 8 год. 10 хв., число і місяць (25.01).
По азимуту середнього вітру, який отримується від метеослужби із центру вибуху проводиться лінія напрямку середнього вітру. Вісь зони можливого радіоактивного зараження місцевості буде співпадати з проведеним напрямком середнього вітру.
До кола зони можливого радіоактивного зараження в районі вибуху проводять дотичні паралельні осі радіоактивного сліду. Під кутом 200 до дотичних проводять прямі, які є боковими межами зони можливого радіоактивного зараження місцевості. Зовнішні межі зон можливого радіоактивного зараження місцевості визначають за довідковими таблицями ЦО в залежності від виду і потужності ядерного вибуху, а також швидкості вітру. Зовнішні межі зон наносять з врахуванням масштабу карти (плану).
При цьому прийнято межі зони А наносити синім кольором, зони Б – зеленим, зони В – коричневим, зони Г – чорним.
8 р/г
80 р/г
200 240 р/г напрямок
800 р/г середн.
вітру
100-Н Г В Б А
8.10 24.05 Зона надзви- В і с ь с л і д у
чайно небезпеч. Зона небезч. Зона сильного Зона помір.
зараження зараж. Д=4000р. рад.зараження зараження
Роботи припин. Д=1200р. Д=400р.
на 4 доби Роботи припиня- Роботи не зу- Д=40р.
ють на 1 добу пиняють
Визначається час підходу радіаційної хмари до населених пунктів за формулою: tвип.= L
V де L – відстань від центру вибуху до населеного пункту, км, V – швидкість вітру км/год.
Цей метод дозволяє визначити можливий ступінь радіаційного зараження: сильна, небезпечна, дуже небезпечна, помірна і до початку випадання радіоактивних опадів організувати захист населення і особового складу формувань, а промислові об’єкти перевести на режим роботи в умовах радіоактивного зараження.
Метод радіаційної розвідки
Він застосовується в штабах ЦО промислових підприємств (об’єктів) міст, районів, областей, а також у військових частинах.
Вихідними даними виявлення радіаційної обстановки є рівні радіації і час їх виміру в окремих точках місцевості приладами радіаційної розвідки. Ці дані – основа для нанесення меж фактичних зон радіаційного зараження.
Для цього на карті (схемі) відмічаються точки виміру рівнів радіації і біля кожної з них вказується величина рівня, приведена до 1 год. після ядерного вибуху.
78 р/г 6,7 р/г
8.00 8.30
80 р/г 6,9 р/г
8.25 8.40
81 р/г 7,8 р/г
8.50 9.00
Проведення рівнів радіації через 1 годину після ядерного вибуху проводиться множенням виміряного рівня радіації на коефіцієнт перерахунку, який наводиться в табл.17.
Точки на карті з рівнями радіації, рівними або близькими до рівнів радіації на зовнішніх межах зо А, Б, В, Г через 1 годину після вибуху: 8, 80, 240, 800 р/г з’єднуються між собою плавними лініями такого кольору: зона А – синього, зона Б – зеленого, зона В – коричневого, зона Г – чорного.
Відомо, що протягом часу, який минув після ядерного вибуху, рівні радіації на зараженій місцевості зменшуються за законом спаду радіації, а це значить, що оцінити ступінь зараженості різних ділянок і визначити межі зон радіоактивного зараження можна тільки шляхом порівняння рівнів радіації, проведених до одного часу.
Штаби ЦО рівні радіації, що виміряні в різних точках і в різний час, розрахунками за допомогою таблиць приводять на 1 годину після вибуху і наносять межі зон радіоактивного зараження на карту. В точці виміру в чисельнику пишуть потужність випромінювання
←предыдущая следующая→
1 2