Господарський договір

1. Правова основа, поняття та особливі ознаки господарського договору

Право України регулює майнові господарські та інші відно¬сини господарських суб'єктів з їх контрагентами завдяки застосуванню двох основних нормативно-правових категорій:

договір та господарський договір. Це майнові договори.

Перша категорія — майновий договір — є загальною. Зако¬нодавче майнові договори усіх видів врегульовано Цивіль¬ним кодексом (ст. 151-160).

У господарському праві категорія договір використовуєть¬ся у загальному і спеціальному значеннях. Договір, який регулює ст.153 Цивільного кодексу, у господарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більше суб'¬єктами господарського права. Але з точки зору статутної діяльності господарського суб'єкта майнові договори є різні. Наприклад, договір поставки підприємством продукції чи договір підряду на капітальне будівництво, з одного боку;

договір купівлі-продажу підприємством меблів для офісу, канцелярських товарів і т.ін. — з іншого. Ці договори різні, оскільки одні регулюють основну статутну діяльність госпо¬дарюючих суб'єктів, інші — обслуговуючу. Тому законода¬вець визначає і регулює договори про основну господарську діяльність суб'єктів окремою юридичною категорією — ка¬тегорією господарського договору.

Термін господарський договір у право України введено Ар¬бітражним процесуальним кодексом України, який регулює порядок розгляду і вирішення господарських спорів, тобто спорів між підприємствами, установами та організаціями, які виникають при укладанні та виконанні господарських договорів (ст.1 АПК).

Отже, категорії договір і господарський договір співвідно¬сяться як загальне і особливе. Як особлива категорія госпо¬дарського законодавства і права України, господарський договір має певну правову основу.

Господарські договори в Україні (за відсутності Господар¬ського або Торгового кодексів) регулюються: а) загальними статтями Цивільного кодексу про зобов'язання, договір, зо¬бов'язання, що випливають з договорів; б) спеціальними статтями Цивільного кодексу про майнові відносини між суб'єктами (підприємствами, установами, організаціями). Це, зокрема, відносини: по поставках продукції (товарів); по закупках сільськогосподарської продукції у товаровироб¬ників; по капітальному будівництву; по перевезеннях ван¬тажів та ін.

Крім того, дані договори регулюються загальними закона¬ми про господарюючих суб'єктів. Зокрема, згідно зі статтею 21 Закону «Про підприємства в Україні» господарські відно¬сини (а це-предмет господарського договору) підприємства з іншими підприємствами і організаціями в усіх сферах гос¬подарської діяльності здійснюються на основі договорів. У даному разі йдеться про господарські договори. Господарські договори регулюються також законами України про окремі види господарської діяльності: інвестиційну, транспортну, зовнішньоекономічну тощо.

Значну групу складають нормативні акти колишнього Со¬юзу РСР, які регулюють ті господарські договори, які пов¬ністю або частково не врегульовані законодавством Украї¬ни. Зокрема, це договори поставки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання;

договори перевезення вантажів залізничним, морським і внутрішнім водним транспортом; частково-підрядні відно¬сини в капітальному будівництві.

Арбітражний процесуальний кодекс України визначає за¬гальний порядок врегулювання розбіжностей, що виника¬ють при укладанні господарських договорів (ст.10) та при їх зміні і розірванні (ст. 11), а також регулює процесуальні відно¬сини щодо порушення позовного провадження з господар¬ських спорів та їх вирішення.

Отже, у визначенні поняття господарського договору слід враховувати і загальні ознаки категорії майнового договору, і особливі його ознаки, відображені у господарському зако¬нодавстві.

Із загальноправової точки зору господарський договір являє собою господарське правовідношення між двома або більше

суб'єктами, змістом якого є їх договірні майнові зобов'язання діяти певним чином: передати і прийняти майно, вико¬нати роботу, надати послуги і т.ін. Господарський договір — це регулятор конкретних (одиничних) господарських відно¬син (зв'язків) між суб'єктами господарської діяльності, умо¬ви дії якого визначають самі ці суб'єкти.

Як спеціальна законодавчо-правова категорія, господарсь¬кий договір має особливі ознаки.

По-перше, господарське законодавство регулює даний до¬говір як таку угоду, яка має визначену економічну і правову мету. Господарський договір завжди укладається з господарсь¬кою (комерційною) метою для досягнення необхідних сторо¬нам господарських і комерційних результатів. Це виробниц¬тво і реалізація за плату продукції, виконання робіт і оплата їх результатів, надання платних послуг. Звідси господарські договори — це майнові договори, що обслуговують безпосе¬редньо виробництво та господарський (комерційний) обіг. За критерієм мети господарські договори відмежовуються від інших договорів підприємств, установ і організацій, які не обслуговують виробництво і обіг, і є допоміжними.

По-друге, стосовно господарських договорів діють окремі правила щодо підстав їх укладання і змісту господарських договірних зобов'язань. Законодавством про господарські договори встановлено, що ті з них, які спрямовані на забез¬печення пріоритетних потреб України в продукції, роботах та послугах, укладаються на підставі відповідних державних замовлень. Юридичною особливістю в даному разі є те, що зміст господарського договору, який укладається на підставі державного замовлення, обов'язково має відповідати цьому замовленню (ст.152 Цивільного кодексу, ст.20 Закону «Про підприємства в Україні»). В теорії такі договори визнача¬ються як плановані.

Але не всі господарські договори укладаються на підставі державного контракту чи державного замовлення. Отже ця ознака господарського договору не є абсолютною.

Зміст господарських договорів, які укладаються без дер¬жавного контракту чи державного замовлення, має відпові¬дати господарським намірам і юридичне вираженій згоді сторін. В теорії такі договори називаються регульованими, тобто такими, що регулюються самими сторонами"

По-третє, закон обмежує коло суб'єктів, які можуть бути суб'єктами господарських договорів. Згідно із статтею З Цивільного кодексу та статтею 1 Арбітражного процесуаль¬ного кодексу суб'єктами господарських договорів є органі¬зації — юридичні особи (підприємства, установи, організації), в тому числі колективні сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, індивідуальні, приватні, спільні підприємства тощо.

Отже, господарський договір — це майнова угода господа¬рюючого суб'єкта з контрагентом, яка встановлює (змінює, припиняє) зобов'язання сторін у сфері господарської і ко¬мерційної діяльності: при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

Господарський договір згідно із законом співвідноситься з юридичною категорією господарського зобов'язання. Госпо¬дарське зобов'язання — це врегульоване правом господарське відношення, в силу якого одна сторона управнена (уповно¬важена) вимагати від іншої здійснення господарських функцій — передачі майна, виконання роботи, надання по¬слуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконати вимоги щодо предмета зобов'язання і має право вимагати за це зустрічної винагороди (сплати грошей, зустрічних послуг і т.ін.).

Категорія господарського зобов'язання водночас є і загаль¬ною (широкою), і частковою (вужчою) стосовно господарсь¬кого договору. Загальною вона є тому, що господарські зобо¬в'язання виникають з ряду підстав, а саме: із державного кон¬тракту чи державного замовлення; з іншого акта органу уп¬равління; із господарського договору, укладеного на підставі держконтракту, держзамовлення чи іншого управлінського правового акта; із господарського договору, укладеного за простою згодою сторін; з інших підстав, що не суперечать закону (з конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу).

Таким чином, з одного боку, господарський договір є лише частковою підставою виникнення господарських зобов'язань. В цьому розумінні категорія господарського зобов'язання узагальнює договірні господарські зобов'язання, засновані на договорі. З іншого боку, зміст господарського договору — це сукупність господарських зобов'язань сторін, тобто їх взаємних прав і обов'язків, що виникають саме з даного договору. Тобто категорія господарського договору є узагальненою

щодо договірних господарських зобов'язань. Господарський договір — це юридичне джерело договірних гос¬подарських зобов'язань.

2. Класифікація і система господарських договорів за законодавством України

Різноманітність господарської діяльності обумовлює широ¬ке коло господарських договорів. Кожному господарському договору властиві і загальні риси даної правової категорії, і ознаки, притаманні саме даному виду господарських дого¬ворів. Тому для їх (договорів) розмежування застосовуються доктринальна і нормативна класифікації господарських до¬говорів, основою яких є їх юридичні (внутрішні) властивості.

Теорія зобов'язального права класифікує господарські до¬говори за кількома критеріями.

За суб'єктним складом розрізняються дво- і багатосторонні договори. Прикладом першого є поставка продукції (сторо¬ни — поставщик і покупець — ст.245 Цивільного кодексу). Прикладом другого договору є перевезення вантажів: у ньо¬му беруть участь перевізник, вантажовідправник і вантажо¬одержувач — особа, уповноважена на одержання вантажу (ст.358 Цивільного кодексу).

Залежно від юридичної підстави укладення договору розріз¬няються три різновиди .господарських договорів:

— господарські договори, які визначені і регулюються як державні контракти.