Ерозія ґрунтів

Міністерство науки та освіти України

середня загальноосвітня школа № 133

Реферат

на тему:

Ерозія ґрунтів

Виконала:

Кушпетюк Юлія

11-А клас

Дніпропетровськ

2004

Зміст

Вступ 3

Поширеність основних типів ґрунтів світу

і ступінь їхнього освоєння 4

Водна й вітрова ерозія 5

Заходи щодо боротьби з ерозією ґрунтів 7

Земельні ресурси України 11

Висновок 13

Література 14

Вступ

Ерозія — це природний геологічний процес, що нерідко збільшується необачною господарською діяльністю людини. На еродованих або еродійно небезпечних землях врожайність сільскогосподарских культур знижується на 10-30%, а, з часом і на 90%.

Слово «ерозія» походить від латинського «erosio», що означає «роз'їдати» або «вигризати». У залежності від факторів, що обумовлюють розвиток ерозії, виділяють два основних її типи — водну й вітрову. У свою чергу, водна ерозія підрозділяється на поверхневу (площинну) і лінійну (яружну), яка розмиває ґрунти й підґрунтя.

З давніх здавен ерозія ґрунтів була великим лихом для хлібороба й усе ще їм залишається. Сучасній науці вдалося у визначеній мірі установити закономірності виникнення цього грізного явища, намітити й здійснити ряд практичних заходів для боротьби з ним.

Виникли екологічні проблеми не сьогодні й не вчора. Як свідчать стародавні літописи, ще близько 4 тисяч років тому вавілонський цар Хаммураті, пізніше - китайські й монгольські імператори, а потім і європейські монархи вже дбали про збереження природи й видавали накази про охорону лісів, трав`яного покриву степів, водних джерел. Українська козацька старшина теж уболівала за збереження довкілля й видавала ряд наказів і документів про охорону придніпровських лісів і лук, заборону спалювання лісів, браконьєрства, хижацького знищення звірів та риби, незважаючи на надзвичайне багатство природи тих часів.

З розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим зростанням кількості населення Землі, обсягів виробництва та його відходів проблеми стосунків між природою та суспільством дедалі загострюються. Страшною дійсністю стали голод, отруєні річки та моря, задушливе шкідливе повітря у великих промислових центрах, загублені ліси, сотні зниклих видів тварин і рослин, загроза кліматичних аномалій, ерозія та майже повне виснаження ґрунтів в аграрних районах.

Спостерігається подальше підкислення ґрунтів, зменшення рухомого фосфору та обмінного калію. Зменшення фізичної площі зрошення, сучасний технічний стан зрошувальних і осушувальних систем (понад 20% зрошених та близько 10% осушених площ, які потребують підвищення технічного рівня меліоративних систем), значні площі підтоплених зрошених земель та кислих і зарослих чагарниками осушених земель та ін. призвели до зниження загальної врожайності сільськогосподарських культур щодо її проектного рівня на 30–40% на зрошених та на 15–37% на осушених землях.

Поширеність основних типів ґрунтів світу

і ступінь їхнього освоєння

Земля завжди займала чільне місце серед національних багатств будь-якої держави.

Нижче в таблиці приведені дані про ґрунтові ресурси планети, про поширення різних типів ґрунтів. Тут же приведені дані і про їхнє господарське освоєння. У залежності від особливостей структури, механічного і хімічного складу всі типи ґрунтів підрозділяються на підтипи, пологи, види й різновиди.

Географічні пояси й типи ґрунтів Загальна площа Відсоток освоєння

млн. км2 %

1 2 3 4

Тропічний пояс

Ґрунти дощових лісів – червоні і жовті ферралитные ґрунти 25,9 19,5 7,4

Ґрунти сезонно-вологих ландшафтів – червоні саванновые, чорні злиті 17,6 13,2 12,6

Ґрунти напівпустель і пустель 12,8 9,6 0,8

Субтропічний пояс

Ґрунти постійно вологих лісів – червоноземи, желтоземы 6,6 4,9 19,7

Ґрунти сезонно-вологих ландшафтів – коричневі й ін. 8,6 6,5 25,6

Ґрунти напівпустель і пустель 10,6 7,9 7,6

Суббореальний пояс

Ґрунти листяних лісів і прерій – бурі лісові й ін. 6,1 4,6 33,4

Ґрунти степових ландшафтів – чорноземи, каштанові 7,9 5,9 31,6

Ґрунти напівпустель і пустель 7,9 5,9 1,3

Бореальний пояс

Ґрунти хвойних і змішаних лісів – підзолисті, дерено-підзолисті 15,5 11,6 8,4

Ґрунти мерзлотно-тайгових ландшафтів 8,2 6,1 -

Полярний пояс

Ґрунти тундрових і арктичних ландшафтів 5,7 4,3 -

Зараз на Землі по поширеності ведуче положення займають чотири типологічні групи ґрунтів:

1) ґрунти вологих тропіків й субтропіків, переважно червоноземи й жовтоземи, для яких характерні багатство мінерального складу і велика рухливість органіки (більш 32 млн. км2);

2) родючі ґрунти саван і ступенів – чорноземи, каштанові і коричневі ґрунти з могутнім гумусовим шаром (більш 32 млн. км2);

3) убогі і вкрай хитливі ґрунти пустель і напівпустель, що відносяться до різних кліматичних зон (більш 30 млн. км2);

4) відносно бідні ґрунти лісів помірного пояса – підзолисті, бурі і сірі лісові ґрунти (більш 20 млн. км2).

Водна й вітрова ерозія

Причиною зниження біопродуктивності ґрунтів сільгоспугідь є зменшення запасів гумусу. Щорічні його втрати складають у середньому 0,62 т/га.

Згідно з прогнозом Інституту спостережень за станом світу (Нью-Йорк), при існуючих темпах ерозії й збезлісення до 2030 року родючої землі на планеті стане менше на 960 млрд. т, а лісів — на 440 млн. га.

Якщо зараз на кожного жителя планети приходиться в середньому по 0,28 га родючої землі, то до 2030 р. площа скоротиться до 0,19 га.

Щовесни з таненням снігів спочатку маленькі струмочки, а потім і гучні потоки спрямовуються по схилах у низини, змиваючи й несучи із собою відталий ґрунт. При бурхливому сніготаненні в ґрунті з'являються вимоїни — початок процесу утворення ярів.

Яри, віялом, що розходяться від центрального «стрижня» — балки, руйнують поля, луги, перерізають дороги. Нерідко довжина балки досягає десятків кілометрів, а ярів — декількох кілометрів. Вчасно не зупинений яр росте вглибину і вшир, захоплюючи усе більше й більше родючої землі.

Найчастіше яри зароджуються на схилових пасовищах із сильно рідким травостоєм. Однак там, де добре розвитий травостій, навіть на дуже крутих схилах нові яри, як правило, не утворяться. До того ж створення гарного рослинного покриву сприяє різкому підвищенню продуктивності всіх земель.

Швидкість ерозії перевищує швидкість природного формування й відновлення ґрунту. Забруднення водойм продуктами водної ерозії по своїх негативних наслідках не уступають впливу скидання забруднених промислових стоків. Зниження врожаю на ерозійних ґрунтах складає 36—47%.

Інше лихо — вітрова ерозія, викликуване курними бурами. Вітер піднімає хмари пилу, ґрунту, піску, мчить їх над широкими степовими просторами, і все це осідає товстим шаром на землю й поля. Іноді наноси бувають до 2—3 м висотою. Гинуть посіви і сади. Вітер видуває шар ґрунту на 16—25 см, піднімає її на висоту 1— 3 км і переносить на величезні відстані. Не раз уже фіксувався перенос курних бур з Африканського континенту на Американський. Наприклад, після курної бури, що розігралася у Східній Україні, частки ґрунту були виявлені на снігу Фінляндії, Швеції та Норвегії.

Відмінність вітрової ерозії від водної виражається в тім, що перша не зв'язана з умовами рельєфу. Якщо водна ерозія спостерігається при визначеному ухилі, то вітрова може спостерігатися навіть на зовсім вирівняних майданчиках. При водній ерозії продукти руйнування переміщуються тільки зверху вниз, а при вітровий — не тільки по площині, але й нагору.

Важливою відмінністю цих двох типів ерозії є те, що при вітровій ерозії відбувається видування лише механічних елементів ґрунту, а при водної — не тільки змиваються частки ґрунту, але одночасно відбувається розчинення в потоковій воді живильних речовин, видалення їх.

При інтенсивній ерозії вимоїни, вибоїни, яри перетворюють сільськогосподарські угіддя в незручні землі, утрудняють обробку полів. Змиваний шар ґрунту виноситься в ріки й водойми, викликає їх замулювання.

Руйнівна ерозія виникає й розвивається при відсутності або слабкій захищеності ґрунту культурними сільськогосподарськими рослинами від впливу (ударів) дощових крапель, зливових струменів і поталих вод. Тому чим дружніше сходи і чим швидше розвиваються й стуляються культурні рослини, тим краще захищений ґрунт від впливу води, що руйнує, і вітру.

У результаті ерозії в ґрунтах зменшується зміст азоту і засвоюваних рослинами форм фосфору й калію, ряду мікроелементів (йоду, фтору, міді, цинку, кобальту, марганцю, нікелю, молібдену,